(Вірш для школярів) Чоп. На зустріч я спішу
в цьому місті...
Тане площа і вокзал
в зелен листі.
Плещуть квіти квітників
у долоні:
рай - цвісти їм
у сонячнім лоні.
Ще - вітають буки,
липи, каштани.
Адже добрий гість
завжди їм жаданий...
Кожне місто наше
чимось різниться.
В Чопі - всьому голова
залізниця.
Слушно кажуть:
тут в Європу ворота.
Не спиняється
велика робота...
Шанувати рідне все
маю звичку,
тож екскурсію роблю
невеличку
вздовж по місту. Лиш тоді -
в путь зворот
...
Читать дальше »
|
Святая пядь возвышенной земли...
По ней века ступали короли,
будило ночь мерцание карет,
и тешил взгляд короны божий свет...
...Из наших дней там не бывал никто.
С трудом теперь представить можно то:
делили стол и воин, и король,
и ела хлеб "Короны" венской голь...
Бывало так в осады дни не раз.
Картины те едва дошли до нас:
завалы, рвы, кипящая вода...
И вера в жизнь, и воли дух — всегда...
Стоит, времён не ведая. Пророк.
Он говорил бы, если б только ... мог.
Но -— тишина на Замковой горе.
Отдав себя малиновой заре,
века покой Мукачево хранит.
Он - добрый дух.
Лишь свиду он гранит.
...
Читать дальше »
|
Некогда, милые дети,
фея в Карпатах жила,
маленькой палочкой в свете
делав большие дела...
Взмах - и на родину разом
счастье катилось росой.
Делу способствовал р а з у м.
Сочной играя лозой,
зрел виноград по долинам.
Хлеб колосился везде.
Фрукты ломили корзины.
Рыбы водились в воде.
Сколь молока было, мяса,
дичи -—на каждом шагу...
Окорока и колбасы
вам описать не могу.
Лука хватало, фасоли,
вдоволь мололось муки.
Брынзы продажею, соли,
мёда пеклись земляки.
Сказывать доброе любо.
Но — огорчения срок.
Больше не ходит голуба
весями наших дорог.
Хусту не кажется годы.
Тячев ждёт
...
Читать дальше »
|
Закарпатье... Пики острых елей,
Неба бесконечная лазурь,
Паутинки росных ожерелий,
Меж ветвей протянуты в лесу...
Кисло-сладкий ежевичный запах,
Мокрых листьев терпкий аромат,
Сыроежки в разноцветных шляпах
И панамки крошечных опят.
Колыбель моста над сонной речкой,
Кочки на подплывшем берегу
И понурой, грустною овечкой -
Сена стог — на скошенном лугу.
...
Читать дальше »
|
На альпийской горке,
Где Бокшай с Эрдели,
Мы, как две туристки,
Праздные, сидели.
Не "о деле" были
Наши разговоры,—
О душе, бессмертье
И другие споры.
И горели клены,
И березки рдели -
Праздником с полотен
Бокшая с Эрдели.
 Памятник закарпатским худо
...
Читать дальше »
|
(Отрывок)
... А дальше был Ужгород. Город-сказка. Город-клумба. Город, помешанный на флоксах. Город, утопающий во флоксах! Везде,
...
Читать дальше »
|
На переправі між порами року
Велика природа міняє коней
Птахою дивною, осінь карпатська
...
Читать дальше »
|
(Пісня) Я іду між людьми, мов долаю гори:
Тут біда чекає, там чатує горе...
...
Читать дальше »
|
У богемне минуле лягла мені карта,
Море квітів, жінок і вина...
А з вершини далекої світиться ватра <
...
Читать дальше »
|
Хати мої, хати, низенькі, бідні й рідні
В тонкім мереживі зазеленілих віт!
Тут ще чорніш кількастолітні злидні
...
Читать дальше »
|
Словами злітаю до зір висоти —
здоровну Карпатам співаю. Землі мені кращої, ні, не знайти, бо кращої вже не буває. Тут зелені море, живої води,
...
Читать дальше »
|
(для школярів)
Заспів цей — на честь Іршави.
Сонячно-прекрасна!
І вродлива, і багата.
Молодість — незгасна.
Скільки знаю панну — вміє
світ подивувати.
Чар її й словами пісні
всіх не змалювати...
Тут Боржава котить хвилі,
в даль Іршавка лине.
Тут витає дух карпатський,
відчуття — родинне.
Гір красуні зізнавався
і стою на тому:
до Іршави я не в гості
лину — тут я вдома!
...
Читать дальше »
|
ДОНЬКА КАРПАТ
(вірш для школярів)
Де ріка-горяночка
в далину пливе -
там Свалява-панночка
в гаразді живе.
Щирою, привітною
любку знає світ.
Закарпатцям рідною
є багато літ.
Попід гори тулиться
Латориці плин.
Потопають вулиці
в радості світлин.
Зелень п'є намистини
медв'яні води.
Людям сонце істини
сяє тут завжди.
У Сваляви-панночки -
голос-дивина.
В світ її співаночки
котиться луна.
У дарунок, схоже, їй -
квіти, зорепад...
Врода зірки божої
у доньки Карпат! 
...
Читать дальше »
|
На перехресті гомінких доріг,
що душу манять у звабливі далі,
Мукачів рідний вдаль і вшир проліг
ще скромним розмахом своїх кварталів.
У творчім ритмі він кипить, гуде,
але однак ще й затишком принадний,
у нього серце древнє й молоде,
і вік його сторіччям непідвладний.
Зазнав і радощів, і лиха він,
достаток знав, але й пограбування,
неначе Фенікс, воскресав з руїн,
аби продовжити буття-змагання.
І все, що сотні мужніх поколінь
творили в дні
...
Читать дальше »
|
Первозданно чистим стало все навколо,
на дрімотну землю ліг ласкавий сніг.
Лежить село карпатське з радощами й болем,
а меридіаном шлях у даль проліг.
Вздовж меридіана рвучко плине річка.
Церква і дзвіниця слухають ефір.
Тут то там здригнеться заспана смерічка, –
може, їй приснився навісний топір.
О село сумирне! Зазнало ти чимало
потрясінь і горя у бутті своїм.
Від рівнин південних і через перевали
орди набігали, як нежданий грім.
Ген за перевалами, за сідим Бескидом,
там живуть братове, рідні споконвік,
та чужі вельможі мали всіх за бидло,
мав їм слугувати руський чоловік.
Мав їм присягати на довічну вірність,
...
Читать дальше »
|
Устало зима распустила пушистые нити,
И прячется ветер в покровах зеленых смерек,
Струящийся Шипот как будто бы манит, смотрите,
Я с гор начинаю в долину свой бурный разбег.
Запуталось солнце в верхушках заснеженных елей,
Живут эдельвейсы под снегом до самой весны,
Дымятся Карпаты в предчувствии зимних метелей,
Да спит Синевир в царстве снега и тишины.
Меж белых вершин облака, в тишине проплывают,
И кружится снег в ожерельях замерзших озёр,
И где-то в горах, в полонине трембита играет,
Да прячет Говерлу из снега огромный шатёр.
...
Читать дальше »
|
На горі високій стоїть Хрест Господній,
Навіває людям думи благородні,
Промовляє палко до людських сердець:
Бережіть свій рідний Воловець!
Стоїть Хрест Господній на горі високій,
В нім надія наша на радість і спокій, –
То Господь взиває до наших сердець :
Полюбіть свій рідний Воловець!
Полюбімо в нім не суєтне, а сутність!
Ми зазнали горя! – вірмо у майбутність,
І по вірі й праці нам воздасть Творець,
Поблагословивши Воловець!
І спасенний дар Його благословення
Хай нас піднесе над лиха сьогодення,
І постане з наших добрих устремлінь
Воловець щас
...
Читать дальше »
|
Красне Поле… Велич поля…
Там змагалась наша доля,
Доля Срібної, Карпатської Землі.
Плем’я підкарпатців воскресало,
Запалившись Волі ідеалом,
Що осяяв рідних гір шпилі.
Красне Поле… Досвід Поля…
Не дається безкоштовно Воля!
Споконвік вона в такій ціні,
Що не купиш просто лиш любов’ю,
Тож платить народ життям і кров’ю
Своїх вірних дочок і синів.
Красне Поле… Дні тривоги…
Застогнали і поля й дороги
У насилля вихорі лихім:
Їде – мчиться воїнство вороже,
І ніщо спинити їх не зможе…
І розколе тишу бою грім…
Скільки днів гонведи лютували,
Горстки мужніх підло добивали, –
Зберегли аннали точний лік.
Днів
...
Читать дальше »
|
Я пишаюсь рідним краєм:
Виноградом, садом, гаєм,
Горами і потічками,
Родом тата, родом мами,
Людьми рідної землі,
Хто мав паростки малі,
Від коріння проростав…
Й хто народом краю став.
Тут традиції прадавні,
Рівних націй внуки славні
Виплекали, мов дитину,
Закарпатську Україну.
Я пишаюсь краєм рідним.
Хочу бути його гідним,
Оберегом родоводу —
Колоритного народу.
|
На тобі женюсь, гуцулко,
На царівні полонин.
Грає нам весна на скрипці,
Б'ють вітри у бубен.
Грає сонце, сонце грає
На золотих струнах,
А веселка виграває
На своїх цимбалах.
Ти сорочку-вишиванку
Сьогодні одінь.
Ми підем з тобою зранку
У синю далечінь,
Де ростуть стрункі смереки,
Де смачні буркути,
Де протоптані стежинки...
З них нам не звернути.
Ти візьми вінок з барвінку,
І перстень надінь.
Ти була ще вчора дівка,
А я був легінь.
Нас сьогодні повінчають
Наші сині гори.
Нас сьогодні привітають
Всі мої цимбори.
Вип'ємо вино із чаші,
Будемо співати,
Хай радіють серця наші,
Б
...
Читать дальше »
|
Люблю я Тячевом ходити,
Коли весняні дні стоять,
Промінням сонячним облиті,
Церков верхівки вже блищать.
Живу я в Тячеві недавно,
Та все тут встигла полюбить.
Знайомі стежки та дороги,
Небес безмежную блакить.
Люблю і Тису я бурхливу,
Що з гір збігає у Дунай,
Таку величну і грайливу,
Таку, як весь карпатський край.
У зелень вдягнені Карпати
На варті часу височать.
І, вбравшись у весняні шати,
Тополі лагідно шумлять.
А взимку Тячів затихає,
Не чути гомону навкруг.
Здається місто засинає
Під тиху пісню завірюх.
Живу я в Тячеві недавно,
Не тут почну життєву путь.
Де б не прой
...
Читать дальше »
|
Сминая суть моих сторонок,
пришла "орда" бензоколонок.
И города мои и веси -
в слезах от их звериной спеси.
Те АЗС - как тараканы:
их "расплодили" истуканы...
Одна другую подпирает.
Кто допустил - хоть понимает
безумье дел своих ничтожных,
без чувств, без совести,
безбожных?..
Презренной алчности угодник -
на что позарился, негодник?..
Набить карман - ума не надо.
Найдёт бесчестия "награда"
в веках чиновного болвана.
Ну а пока - на ране рана...
И нет спасения от боли.
В тисках бензиновой неволи -
святая суть моих сторонок.
По л з ё т
о р д а
бензоколонок.
Мукачево
...
Читать дальше »
|
(Песня)
Я живу на Закарпатье —
есть такой волшебный край.
Если мог бы выбирать я —
снова б выбрал этот рай.
Здесь — ручьи живой водицы,
эдельвейсы расцвели,
в небе можно очутиться —
небо в шаге от земли...
Припев:
Честь имею — закарпатец!
Что там графы да князья... —
это выше: Бог мне — братец,
люди — ангелы-друзья...
Есть крещатики, арбаты,
городов земных полно.
На моём пути — К а р п а т ы,
я по ним хожу давно.
Волей тешусь, небесами.
Захочу — звезду сниму —
убедитесь в этом сами —
только руку подниму...
Припев.
Я живу на Закарпатье —
есть такой на свете рай.
...
Читать дальше »
|
Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука
Доля моя — доли й гори,
...
Читать дальше »
|
Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука
Літає в лісі позолота,
...
Читать дальше »
|
Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука
Наша доля — його рани,
...
Читать дальше »
|
(Фрагмент поеми)
Ой, дзвін дзвонить, місяць сходить,
Срібна Русь у
...
Читать дальше »
|
Дивак малює соняшники й гори,
Яскраво-жовті соковиті пелюстки
І верховинські на джергах узори.
Музей в будинку втнув, та ще й який!
Тут тисячами всякого начиння:
Холошні, бунди, стоси сорочок,
Череси, бирки, кручене коріння,
Мотики, чокани, якийсь ціпок,
Старезні кросна, цівки, мотовила,
Пересучові ничилниці, берда, ціп,
Гаршови, довбні, граблі, вила,
Пацьорки, згарди, гребінці,
Коновки, бочки, бербениці,
Монети, колукул і дзвін,
Банкноти, що не стліли, як столиці.
І тиглазув, що триста літ без змін.
Здається: предки всі прийшли у гості.
З різних епох, містечок, сіл.
І кожен мис
...
Читать дальше »
|
Вже сонце стомлено і важко
Пірнає у свою Державу —
Воно не де-небудь ночує —
...
Читать дальше »
|
Ти моє незаймане, чисте склепіння;
Ні до чого сокира, навіщо різець!
Не осіння мана приведе в отупіння,
А відсвіти з синіх на вежах розет.
І тут підбереш ніжні барви і гнівні…
Здичавілою в’яззю! На склепінні, на стелі!
В кривульку, в рокликання й німі вензелі,
Як у схованій зайдами чорній землі…
Урочисті фелони снують під склепінням.
Крутий підбереш на полотнах заміс, —
І тріпочуть чужі херувими наївні…
Може, їх спопеляє тихий Радванський ліс.
Ще вітальних гекзаметрів линуть слова…
Потойбічні, живущих лякаючи, тлінні…
В Бабинці кільчиться зелена трава!
...
Читать дальше »
|
Знялася галич чорна із каштанів,
Старому утру бамкнув з вежі дзвін.
І нам незвично в місті без вітання.
Багатолюддя незвичайне в нім.
І попри все йде метушня службова,
Пиха навмисна гонористих дам.
Нерозбериха вулиць кольорова,
То селянину зовсім не біда.
І над шпилем кружляють чорні птиці,
Багряне небо висне над шпилем.
Живем, провінціє, в підступності амбіцій,
Але радіємо, що все-таки живем.
...
Читать дальше »
|
Я бачу його і чую здаля,
Як мовлять дерева, і дзвони, й земля.
Там в давні часи потепління, відлиги
Виходили перші божественні кнниги.
Там руська й румунська — дві мови прегарні
Сліди залишили в церковній друкарні.
 
...
Читать дальше »
|
Михайлові Кречкові
У серці я відчув сьогодні
Зелений шум лісів,
Гірські потоки буйноводні
І пісню журавлів.
Я слухав хор над
Ужем в залі.
А чув — трембіти клич
На Веречанськім перевалі
Уздовж стрімких узбіч.
Здавалося, співали щирі
І гомінкі пісні
Садки у тячівськім міжгір’ї
І луки навесні.
Пливла мелодія духмяна
Із лучанських ланів
І приспів: «Шіді-річка-дана!»
Мов Туря, тут бринів. Співала Тиса голубина,
Іршава молода,
Що рідна мати-Україна,
Мов квітка, роз
...
Читать дальше »
|
У карпатське надвечір’я там, де привиди й повір’я
ще недавно присідали до селянського стола,
у карпатське надвечір’я там іде моє Міжгір'я
у майбутнє дивне місто із прадавнього села.
І куди йому спішити? У селі простіше жити,
вдосталь свіжого повітря і веселої води.
Але мало нам, повірте, цих криниць, річок, повітря,
коли в світі є пустелі й нерозтоплені льоди.
Можна дбати лиш про себе, нам же іншу долю треба:
всій Вітчизні передати вроду тіла і душі.
Он сувора північ кличе — даймо їй людське обличчя
і вдихнімо в неї душу, цімбори-товариші.
У Марії й Василини на розмови півхвилини,
а півднини вже говорять і нема тому кінця.
...
Читать дальше »
|
|
