На горі високій стоїть Хрест Господній,
Навіває людям думи благородні,
Промовляє палко до людських сердець:
Бережіть свій рідний Воловець!
Стоїть Хрест Господній на горі високій,
В нім надія наша на радість і спокій, –
То Господь взиває до наших сердець :
Полюбіть свій рідний Воловець!
Полюбімо в нім не суєтне, а сутність!
Ми зазнали горя! – вірмо у майбутність,
І по вірі й праці нам воздасть Творець,
Поблагословивши Воловець!
І спасенний дар Його благословення
Хай нас піднесе над лиха сьогодення,
І постане з наших добрих устремлінь
Воловець щасливих поколінь!
Тож і нині й завжди хай благословиться
Наша верховинська маленька столиця,
В царстві гір – веселий людський острівець,
Дорогий наш, любий Воловець!

2.  Воловець

Всюди гори, кругом гори,
І бори, й гримучі звори, –
Верховинський край наш рідний,
Любий серцю, хоч і бідний.
Воловець затиснутий в долині,
Горе Волівцеві у тіснині,
Та він шани і любові гідний, –
Предківський, старинний, не безрідний.
Доля Волівцева не безлика,
Є у нього місія велика:
Це ж бо він і днями, і ночами
Поїзди шле вдалину світами.
А ще він – мала гірська столиця,
Нею край наш завсігди гордився.
А багатство? І багатство буде!
Головне багатство – наші люди.
Всюди гори, кругом гори,
І бори, й гримучі звори,
А в долині – люди гідні,
Верховинці не безрідні.
Гори, звори, полонина, –
Все те – рідна Верховина.
Хай цвіте вона навіки
Доки плинуть з Карпат ріки!