В зеленім гайочку пташечки співають, (2)
Вже мого милого, вже мого милого
На війну збирають.
На війну збирають, коника сідлають. (2)
"На кого ня лишаш, на кого ня лишаш,
Мій милий шугаю?"
"Лишу я тя, лишу, сам не знаю, кому. (2)
За два, за три рочки, за два, за три рочки
Вернуся додому.
Три рочки минули — хлопці з війни ідуть. (2)
З-під мого милого, з-під мого милого
Лем коника ведуть.
Ведуть його, ведуть — начорно прикритий. (2)
Ой то мій миленький, ой то мій миленький
На війні убитий.

... Читать дальше »

Ой на горі жита много, йой, йой, йой, йой, йой,

Половина зеленого, гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!

Ішли його дівки жати, йой, йой, йой, йой, йой, 

... Читать дальше »

Турки село зруйнували,
Дві сестрички рідні взяли.
Повели їх в зелен-поле -
Чорний терен ніжки коле.

Кровця ніжки заливає,
Сестра д' сестрі промовляє:
"Проси, сестро, в турка ножа -
Та най собі хліба вріжу".

Вона хліба не вкроїла -
Турку в серце ніж забила.

... Читать дальше »

Через річечку, через болото 
Подай ручечку, моє золото.
Подай ручечку, подай другую,
Подай личенько, най поцілую.

Ой ти, дівчино зарученая,
Чого ти ходиш засмученая?
Ой як я маю весела бути?
Кого я люблю, важко забути!

Ой ти, дівчино, очима блудиш,
Сама не знаєш, кого ти любиш! 
Ой знати знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким жити маю.

... Читать дальше »

За горою високою голуби літають. 
Літа мої молоденькі як скоро минають.
Я розкоші не зазнала та й не буду знати,
Літа мої молоденькі буду пам’ятати.

Стоїть верба над водою, що я ї садила,
Не є того та й не буде, кого я любила.
Бо кого я вірно люблю, той ми за плечима,
А кого я ненавиджу, той перед очима.

Іванку, Іванку,
Купи ми рум'янку, (2)
Би м ся рум'янила, (2)
Як піду до танку.

У мого Іванка
За шапков косиця, (2)
Тоді він до ня іде , (2)
Як зійде зірниця.

Серед села липа
Барвінком обвита. (2)
Кажуть люди, Йванку, (2)
Що я була бита.

Темна нічка, темна
До самого ранку. (2)
Любила-м та й буду (2)
Я тебе, Іванку.

... Читать дальше »

Не буду, не буду з Тиси воду пити, 
Буде ми миленький з Дунаю носити. (2) 

Бо тисова вода протече, пробіжить,
Ко ся з неї нап'є, головка болить. (2)

Співаю, співаю, голосом повожу,
Зрадив ня миленький, зато смутна хожу. (2) 

Прийди до ня, милий, принеси тя Боже, 
Моє серце без твого дихати не може. (2)

Прийди до ня милий, буду тя чекати, 
Так нигда не чекать ни отиць, ни мати. (2)

Не буду, не буду з Тиси воду пити, 
Буде ми миленький з Дунаю носити. (2)

< ... Читать дальше »

Перелаз, перелаз од сусіди до нас, (2) 
Ея-гоя, гоя, сусідський леґіню, чом не ходиш до нас? (2)

До вас бы ходити, тебе бы любити, (2)
Ея-гоя, гоя, я хлопець молодий – знаю ся ганьбити. (2) 

Перебач ми, мила, що до тя не хожу, (2) 
Ея-гоя, нÿчка била темна, з путика'м ізийшов. (2)

Нучка била темна, ще буде й темніша, (2)
Ея-гоя, гоя, кить полюбить мила – ще буде миліша. (2)

* * *

Перелаз

Перелаз, перелаз
Від сусіди до нас.
Сусідський легіню,
Сусідський легіню ... Читать дальше »

В неділю раненько зозуля кувала, 
Ой то не зозуля, то рідная мати.
Ой то не зозуля, то рідная мати.
Вона проводжала сина у солдати:

- Ой сину мій, сину, іди, не барися.
Через три годочки додому вернися, -
Через три голочки пише син листочка:
- Ой мамо, мамусю, чужа сторіночка.
Ой якби ти знала, яке мені горе,
Та ти б переплила через синєє море.

За синєє море, за довгії ріки,
Ой мамо, мамусю, пропав я навіки.
Ой коли б ти знала, в якій я неволі,
То ти б передала горобчиком солі,
Горобчиком солі, синичкою хліба,
Ой коли б ти знала, яка мені біда.

- Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти пішов, ... Читать дальше »

Закувала зозуленька на хаті, на розі. 
Заплакала дівчинонька в сінях на порозі.

Не куй, не куй, зозуленько, на хаті, на розі.
- Не плач, не плач, дівчинонько, в сінях на порозі.

- Ой як мені не кувати - сад ся розвиває.
- Ой як мені не плакати - милий ся збирає.

Ой як мені не плакати, як не голосити -
- Пішов милий, мій Василик за Дунай косити.
Закувала зозуленька на хаті, на розі

Косив луги, косив луги, косив і облоги,
Прогортає кучерики понад чорні брови.

- Та най мої кучерики вітрець розвиває,
- Та най моя дівчинонька ще гуд почекає. ... Читать дальше »

А ти, старий діду, чому ся не жениш?
Я лігав, думав, думав,
я вставав, думав, думав, чому ся не жениш?

... Читать дальше »

(зі зб. З.Василенка "Закарпатські народні пісні") 

Чорні очка, чорні очка, як терен.
Чорні очка, як терен,
Як терен, як терен,
Коли ми ся поберем, поберем?
Поберемся, поберемся в неділю.
Поберемся в неділю,
В неділю, в неділю,
Маю на тя надію, надію.
Де ти мене, Де ти мере поведеш?
Де ти мене поведеш,
Поведеш, поведеш,
Кедь ти хати не маєш, не маєш?
Поведу тя, поведу тя в чужую.
Поведу тя в чужую,
В чужую, в чужую,
Доки свою збудую, збудую.
Збудуй хату, збудуй хату з лободи
Збудуй хату з лободи,
З лободи, з лободи,
А в чужую не веди не веди. < ... Читать дальше »

З давньої пісенності краю


Долино, долино,

Люде тя зорали,

Бодай на тя, Йванку,

Мої слезки впали!

На тебе, на тебе,

Й на твою душу,

Бо я через тебе

Погинути мушу.

Прогнівався милий,

Айбо й я на нього,

Не ходить до мене,

Ани я до нього.

За што ся прогнівав?

За марно словенько,

Што-м 'му не повіла:

"Будь здоров, серденько!"

Любила-м 'го вірно,

То всі люди знали.

Пониж Мукачева -

Там 'го звербовали.

На ріці китиці,

На дубі основа,

Хто її основав? -

Іван із Пряшова.

П ... Читать дальше »

Ой Марічко, чічері, чічері, чічері,
Розчеши ми кучері, кучері, кучері! (2 р.)

Я би тобі чесала, чесала, чесала,
Коби мати не знала, не знала, не знала! (2 р.)

Мати буде дивити, дивити, дивити,
Я ся буду ганьбити, ганьбити, ганьбити! (2 р.)

 Ой Марійко,  що то, що то, що то-то,
В тебе личко побито, побито, побито! (2 р.)

А я була у млині, у млині, у млині,
Цілувала'м легінів, легінів, легінів! (2 р.)

Червена ружа трояка. (2 р.)
Мала я мужа, мужа я мала,
Мала я мужа пияка.

Він нич не робить тіьки п’є, (2 р.)
Прийде додому, додому прийде,
Прийде додому, мене б’є.

Не бий ня, мужу, не карай (2 р.)
Лишу ти діти, діти ти лишу,
А сама піду за Дунай.

Коли на Дунай сідала (2 р.)
Білов хусточков, хусточков білов,
Білов хусточков махала.

"Вернися, жоно, додому. (2 р.)
Діти ти плачуть, плачуть ти діти,
Діти ти плачуть за тобов."

... Читать дальше »

Цвіте терен, терен цвіте,
Листя опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.

А я молоденька,
Вже горя зазнала,
 Вечероньки недоїла,
Нічки не доспала.

Візьму я крісельце,
Сяду край віконця.
Ой ще очі не дрімали,
А вже сходить сонце.

Терен цвіте, цвіте терен
Не хочеться спати.
Десь поїхав мій миленький
Іншої шукати.

Очі мої, очі,
Що ви наробили?
Кого люди обминали,
А ви полюбили.

... Читать дальше »

* * *

Іноземець в Ужгороді

Іноземець питає під час свого відвідання Ужгорода якогось ужгородця:

- Скажіть, будь ласка, чи в цьому місті народилися якісь великі люди?
- Ні. Все лише малі діти.

* * *

Без продавця

- Миколо! Скільки коштував твій капелюх?
-Не знаю, бо універмаг був без продавця...

* * * ... Читать дальше »

* * *

Два куми вийшли з буфета. Один згадав: 
- Мені ще треба теля на гостину забити. Дівку віддаю.
- Я тобі допоможу...
Вивів кум теля, тримає, щоб не брикалось, а другий взяв сокиру.
- Ти тримай, а я його обухом оглушу, потім доріжемо...
 Замахнувся і - трісь! Теля стоїть. Він ще раз. Теля стоїть. Коли замахнувся втретє, кум прохрипів: 
- Якщо ти ще раз гепнеш мене обухом по чолу, на мою душу, випущу теля!..

... Читать дальше »

***

- Для чого Бог створив картоплю?
- Для того, щоб і бідні люди мали з чого шкуру дерти!

* * *

- І яке життя настало одноманітне.
- Чому?
- Та вчора не мав грошей і сьогодні теж.

* * *
... Читать дальше »

Про популярність коломийок свідчить і пісня Руслани.
_______________________________________________

                   Коломийка

Ой, кувала зозулечка та й мене забула.
А мого кохання нічка взяла та й минула.
Гей-гей!

Ой, кувала зозулечка та й казала ку-ку!
Не питай мене даремно, а бери за руку.
Не питай мя, легінечку, чом така сумна я.
Ой, кувала зозулечка,
Покохала-заблукала,
Ге-е-ей, серце моє.

ПРИСПІВ:

Закохаєшся, шиді риді дана.
Не сховаєшся — я твоя кохана.
Не питай мене, шиді риді дана.
Чи любов мине, шиді риді. Гей! Гей!

О ... Читать дальше »

А це гарний вірш про КОЛОМИЙКИ...

Я не знаю, лемки ми чи бойки,
І від того – в серці тихий щем.
Чула в неньки "Бойку ти мій, Бойку!”,
Чутно повсякчас ласкаве "лем”.
А ще ми – співучі верховинці,
Що довірчо світком кличуть світ.
Не в колисці спали – в коломийці.
З нею йшли до Господа на звіт.
В снах пісенних вона марилась дитинці,
Виколисувала перші почуття.
З нею в серці юні вер ... Читать дальше »

* * *

Як я стану коломийки співати, співати,
Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати.
 
Та я собі заспіваю, тоненько засвищу,
Стільки знаю співаночок, як трави та листу.

Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
Та він мої коломийки по горах розсіяв.

Коломийку заспіваю, як ми веселенько,
Коломийку заспіваю, як болить серденько.

* * *
... Читать дальше »

* * *

Ой жениться мій миленький
Та бере брехачку.
Ой так би тя вода взяла,
Як уд мене прачку.

Закувала зозуленька
Та сіла на бука.
Котра мого полюбила,
Бодай ся розпукла.

* * *

... Читать дальше »

* * *

Ой, сама йду додомочку,
Сама йду, сама йду.
Та без тебе, легінику,
Дорогу не найду.

* * *

Ішов Гриць з вечорниць
Темненької ночі.
Сидить сова на пеньку,
Витріщила очі.

* * *

Якби сонце знало,
Як тяжко робити,
Та оно би пиловало
За діл заходити.

* * *

Ой кува зозулька
Та сіла на боту.
Котрий просить десять тисяч,
Най іде в роботу.

* * *

Ой через ту полонину
Вержу мотовило.
Лишаю ти, стара, сина,
Би тя не морило.

* * *

Сидить ведмідь на кол ... Читать дальше »

* * *

Заспіваймо собі мало,
Вби нам любо стало,
Заспіваймо собі більше,
Вби нам веселіше.

* * *

Ой, висока полонина
Магура, Магура,
Навесні ти зеленієш,
А під зиму бура.

... Читать дальше »

* * *

Ой є в мене залицяльник
Дивної натури:
Не працює, сидить дома:
Доглядає кури.

* * *

Ой зацвіла черешенька
У вершку тоненька.
Так ся люблю цілувати,
Як дитя маленьке.

* * *

Впало від ня веретенце.
... Читать дальше »

* * *

Ой музику дуже люблю,
За музику піду,
Як музика та й заграє,
Забуду, як вийду.

Як я тую музиченьку
Зачую, зачую,
Болить мене головонька,
Дома не ночую.

Заграй мені, музиченьку,
Яворові скрипки,
Най я собі погуляю
Ворогам на збитки.

А я гаю не рубаю
Через ту ліщину,
А я вдома не ночую
Через ту дівчину.

А хто вміє пог ... Читать дальше »

Закарпатська народна казка

Був єден чоловік, який хотів перевірити жону, чи можна їй таємниці довіряти. Ось одного разу він їй і каже:
– Жоно, я тобі не вірю; якби я дорогі речі знайшов, ти би мене виказала?
– Чоловічку мій любий! Я сім раз тобі побожуся, що я тебе ніколи не викажу.

... Читать дальше »

Закарпатська народна казка

Були два цімборове, забралися мандрувати. Йшли, йшли та й прийшли д'єдній церкві. Дзвонар прийшов дзвонити, церкву отворив і зайшов туди. Він їх двох, значиться, не видів, і вони зайшли всередину. Дзвонар своє одзвонив, церкву закрив і забрався. Пішов, а вони там зосталися.
... Читать дальше »

Закарпатська народна казка

Була служба в церкві. І прийшов до церкви цар. Сів він собі на столець і позирає по людях, дивиться, що люди роблять. Піп читає Євангелиє й проголошує: ... Читать дальше »

Закарпатська народна казка

Два вояки утекли з війська та все йшли хащами, бо боялися, що їх хтось імить їх у селі. Дуже їм тяжко було, бо не мали що їсти і грошей не мали, щоб собі купити їсти. Найшли у хащі єдну велику пивницю і зайшли в неї. Побачили там багато бочок. І т ... Читать дальше »

Закарпатська народна казка

Ходив Христос і святий Петро і Павел по земли. Прийдуть до єнного кована, а ковач кує коні без пудків, так у лабу б’є. Каже Христос:

– Недобре ти куєш коня.

– А як би ніт? Я все сяк куу.

– Но, пой, я тя научу.

Тоди Христос розкаже Петрі, оби конім лаби поудтинав. Петро поудтинав лаби всі чотири, а коні лежать без лаб. Лаби забрали до кузні, та там кууть, пудкови кладуть. Як уже поковали, Христос кожду лабу на своє місто покладе, і лаби імилися так, як доти були здорові, і кочіш повів домі коні. А Христос каже ковачеви:

– Пой гев! Оби-сь сяк коні кував други ... Читать дальше »

 

Захворів якось на грип чоловік, що був розлучений із дружиною, але продовжував жити з нею у будинку на два входи.

День лежав, другий. Прийшла провідати його колишня дружина й давай цокотіти, що треба би йому на всяк випадок заповіт скласти. Сама й нотаріуса привела до нього. Тому нічого не залишилось робити, як диктувати: "У випадку моєї смерті заповідаю колишній дружині 1000 гривень". "А якщо вона вий ... Читать дальше »

У пана Сіладія кріпаки дуже важко відробляли панщину. Цілий тиждень робили панові, а тільки в неділю могли робити собі. Кожного понеділка до днини приходив у село панський гайдук, зганяв кріпаків, як свинар свиней, і кочував на панщину. Хто в понеділок не виступив на роботу, того на другу неділю вели на дереш. Серед села був стовп, і до того стовпа прив'язували провинця, та так його гайдуки били, що водою відливали. Хоч як важко було в пана робити, але на дереш іти було страшніше, а тому мало хто залишався дома.

... Читать дальше »

Гуцули жили в горах, ніяких панів не знали. Єден пан прийшов сюди на вадаску та й звідає гуцула:
- Чия земля?

А гуцул каже:

- Божа.

Пан пішов за міряльниками і за писарями. Попросив від цісаря, що коли найде землю ничію, то оби міг на ... Читать дальше »