Роль Христа в історії людства
(на основі порівняння образу Ісуса в Біблії і в романі Ернеста Ренана «Життя Ісуса»)

ТЕЗИ
У даній роботі звертаємося до найвизначніших пам'яток світової літератури, Біблії та книги французького письменника і вченого Жозефа Ернеста Ренана "Життя Ісуса”. Сьогодні доводиться спостерігати підвищену увагу письменників до напівлегендарної особистості Христа. Чим це викликано? Два тисячоліття лунає над світом ім'я Ісуса Христа.

Кожна нова епоха заново поверталася до цієї манливої загадки: хто Він?  Обстоювалася одна-єдина думка: історичного Ісуса ніколи не було і не могло бути. Проблема історичності Христа й зараз залишається предметом дискусій. Отож, давня суперечка триває і в наші дні. До  читача повертаються книги, відомі раніше тільки з коментарів і посилань. Такою, зокрема, є книга представника історичної школи, французького вченого і письменника Ернеста Ренана "Життя Ісуса”.

Яким Його відтворив Ернест Ренан? "За кого мають мене люди?” — питався Ісус.

Отже, метою нашої  роботи є порівняння образу Ісуса Христа в Біблії і в романі Ернеста Ренана "Життя  Ісуса”, дослідження ролі Христа в історії людства.

Поставлена мета диктує наступні завдання:

        •  продовжити дослідження питання взаємозв'язку Біблії та мистецтва;

          •  показати спільне та відмінне у зображенні Ісуса в Біблії і романі   Ренана;
          •  знайти відповіді на запитання:

   Чи є підстави брати під сумнів реальність Христа?

   Яку роль відіграє ця неперевершена особистість в історії людства?

Для розкриття теми і досягнення мети необхідно провести літературознавче та історичне дослідження.

У зв'язку із завданнями, що стоять перед нами, дослідницька робота складається з двох розділів.

          • У першому — розглядається зображення Ісуса Христа в європейському мистецтві.

          • У другому розділі — порівняння новозавітного і ренанівського Ісуса.

   В першому підрозділі  розкривається сутність образу Ісуса  в Біблії та відповідне Його зображення в романі Ренана.

   В другому — увага зосереджена на непересічних людських якостях ренанівського Ісуса, що містить у собі багато суб'єктивного, відмінного від новозавітного Христа.

   У третьому підрозділі розглядаються різні точки зору на роль Ісуса Христа в історії людства.

________________

Ми вважаємо, що поставлена мета досягнута. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

Познайомившись із життєписом відомих письменників,  переконалися, що кожен з них мав своє бачення Христа. Для Гоголя — це ключ до розуміння людини. За його переконанням, головним завданням митця повинно бути прославлення Бога своїм мистецтвом. Ісус Достоєвського — споконвічний ідеал, до якого   повинна прагнути людина, поборник духовної свободи. Вчителем моральності, втіленням Досконалої Людини Ісуса вважав Л.Толстой. Відомий російський художник О. Іванов своїм життям  довів, що створити справжній твір мистецтва про Христа може тільки той, хто сам щиро навернувся до Нього.           

Погляди на Ісуса були досить суперечливими. Богословська думка переважала: Ісус — Син Божий, "Боголюдина”. У добу Просвітництва міфологічна школа відкинула від цієї формули поняття "людина”, лишивши "Бог”. Історична школа, визнаючи можливість історичного Ісуса, відкинула поняття "Бог”. Спільним у поглядах було те, що Ісус виступав як носій вічних істин, духовності.

В образотворчому мистецтві Ісус представлений головним чином як Син Божий. Саме ця Божественна сутність надихала архітекторів та композиторів.


Другий розділ є найбільш важливим для нашої роботи. Проведено порівняння новозавітного і ренанівського Ісуса. Нас цікавило, яким його відтворив вчений історичної школи.  Спільним  у зображенні Ісуса були такі епізоди: мудрість молодого вчителя, його ораторські здібності, нові моральні закони, служіння  людям, відданість Богу, хресний шлях і розп'яття.


Та наша увага була зосереджена на суттєвих  відмінностях  між євангельським Спасителем та героєм роману. Одна з найсуттєвіших — відомості про народження Ісуса. У зв'язку з цим, Ренан категорично заперечує його Божественну сутність і залишає поза увагою ряд епізодів, які є ключовими в Біблії. Розходяться думки й щодо навчання і виховання Ісуса. В Біблії тільки є окремі епізоди, де підкреслюється Його мудрість і розум. Ренан доводить, що Ісус не володів досконало єврейською та грецькою мовами, невідомі були йому еллінська культура, блискучі теорії релігійної філософії, поза вченням іудаїзму. Читав Старий Заповіт, захоплювався поезією псалмів.

 

Що стосується здатності Ісуса творити дива, то в Біблії це пояснюється тим, що Він — Син Божий і Йому все підвладне. Щодо цього питання Ренан має своє  пояснення: визначним особистостям часто приписують якості божества, це сталося і з ним; якби Ісус відмовився здійснювати чудеса, то юрба зробила би це за  нього.  Отже, Ісус був чудотворцем не з власного бажання.

Основне значення  Ісуса Христа, за Біблією, полягає у виконанні головного завдання, з яким Бог-Отець посилає свого Сина — відновити і з'єднати розірвані узи між  Богом і людством. Це спасіння людства через Ісуса Христа.

Ренан бачить значення Ісуса в іншому: Ісус — найвизначніший релігійний геній за всю історію людства. Він унікальний в усіх відношеннях. В історії немає жодної  особистості, яку б можна було б поставити поряд з ним. Без Христа неможливо збагнути історію людства. Отже, Ісус геніальна людина.

 

Ренан-історик доводить історичність особистості Ісуса, яка й досі повсякчасно визначає долю світу. Як було сказано, Лев Толстой також був переконаний, що  людину Ісуса перетворила на Бога юрба при сприянні церкви. Це доводять й інші вчені та археологи. Роберт Бойд, загальновизнаний знавець Біблейської  археології, пастор і вчений, тривалий час досліджував це питання, був членом археологічного експедиційного штабу. Він стверджує, що життя Ісуса не могло
залишити багато речових доказів, тому що Він не будував палаців і не засновував міста. Археологи реконструювали світ, що оточував Христа, відкривали місця, де  Він виріс, жив, проповідував і був страчений. Євангелісти а також багато свідчень греків і римлян доводять реальне існування Ісуса Христа.

 

Одним з критиків Біблії був Вільям Рамзей. Британський музей виділив кошти для його дослідницької роботи в Малій Азії. Замість карт він користувався Новим   Заповітом і переконався в достовірності книги Діянь Апостолів, знайшов історичні тексти про відданість віруючих Христу ще за правління імператора Траяна (53 — 117 рр. н. е.). Ці докази дали археологічні розкопки.

Ранні християнські катакомбні символи: якор — тверда надія на спасіння у Христі, буква Х із зображенням меча — "живе Слово” Христа. Знак "риби” — це "анограма” — Ісус Христос.

Інший великий вчений В. Конібер не вірив у Бога й розповіді про Ісуса. Він вирушив до Палестини для написання великої критичної праці, але там отримав речові докази існування Христа і прийняв Ісуса як свого Спасителя.

Лью Велес, також отримав зворотний результат і написав класичний роман "Бен Гур” про життя одного іудея.

Таким чином, історична реальність Ісуса доведена.

Повернення до Христа як морального ідеалу зовсім не означає прагнення догодити релігійній свідомості багатьох наших сучасників. Це обумовлено відродженням й оновленням нашого світу, відкриттям вічних істин та духовності.