Тема дитинства в новелістиці Гі де Мопассана та Антона Павловича Чехова

Автор — Іващук Анетта Андріївна, учениця 10 класу Тячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1  ім. В.Ґренджі-Донського м. Тячів.

Науковий керівник — вчитель-методист Кричівської ЗОШ І-ІІІ ст.  Кричфалушій Т. Ф.

Тези

 

У даній роботі ми звертаємося до творчості Гі де Мопассана та Антона Павловича Чехова — неперевершених майстрів жанру новели останніх десятиліть ХІХ століття.

 

Ще з радянських часів у вітчизняному літературознавстві у поле зору критики потрапляють новели Мопассана про франко-прусську війну, соціальні та антибуржуазні новели. Поза увагою залишаються твори про дітей: «Батько», «Син», «Хрестини», «Малюк», «Дитина», «Кропильник» та інші.

 

Антону Павловичу також належить чимало новел і повістей, однак критики акцентують свою увагу переважно на таких творах: «Людина у футлярі», «Іонич», «Туга», «Палата №6», «Ротшильдова скрипка», «Товстий і Тонкий», «Хамелеон»,  «Зловмисник». І, як у Мопассана, відсутній аналіз новел про дітей: «Хлопчики», «Гриша», «Дітлахи», «Поганий хлопчисько», «Вдома»…  Можливо, це пов’язано з тим, що тема дитинства у літературознавстві, в тому числі й вітчизняному, ніколи не розглядалася як окремий пласт новелістики Мопассана і Чехова.

 

Актуальність роботи полягає:

 

Об’єктом дослідження є творчість французького письменника Гі де Мопассана та російського письменника  А. П. Чехова.

 

Предмет дослідження — новели Мопассана і Чехова про дітей та риси реалістичної літератури в творах, що досліджуються.

 

Мета дослідження — виявлення спільного й відмінного у розкритті теми дитинства в новелах письменників.

 

Метод дослідження — компаративний аналіз.

 

Новизна роботи полягає у тому, що компаративний аналіз теми дитинства в новелістиці Гі де Мопассана та Антона Павловича Чехова у вітчизняному літературознавстві вперше стає предметом спеціального дослідження.

 

 

Проведений нами компаративний аналіз новел дозволяє зробити наступні висновки:

 

·  У морально-естетичних основах своєї творчості і Мопассан, і Чехов були гуманістами і реалістами: створили типові образи-персонажі дітей і дорослих — представників різних соціальних груп і прошарків — у взаємозв’язках із середовищем, відтворили внутрішній світ дитини, її поведінку як прикмети часу; зробили важливі соціальні узагальнення.

·   Дослідивши сюжети і творчі історії новел, ми довели, що в новелістиці Мопассана і Чехова є багато новел про дітей. Отже, можна виокремити тему дитинства. В основі цих творів лежать спогади письменників про безрадісні дитячі роки та результати власних спостережень.

·   Проведений нами компаративний аналіз досліджуваних творів засвідчив спільне в типізації характерів, в засобах їх зображення (глибокий психологізм, точність художньої деталі і пейзажу, тонка іронія; виразна і лаконічна мова; невимушений діалог),  в композиційній (чітка композиція, коротка експозиція, надзвичайно психологічно напружена кульмінація, несподівана розв’язка або відкритий фінал, використання оповідача й композиційного прийому «оповідання в оповіданні») і стильовій майстерності авторів новел.

 

У процесі порівняння новел виявили і відмінне:

 

Таким чином, висновки про наявність спільного в типізації характерів, в засобах їх зображення, в композиційній і стильовій майстерності авторів новел підтвердили нашу гіпотезу. Також вказано на відмінності. Отже, мета дослідження досягнута.