Сьогодні використання інформаційно-комунікативних технологій (телебачення, мобільні телефони, комп'ютери, Інтернет...) у навчально-виховному процесі стало нормою і невід'ємною частиною життя. Саме за допомогою цих сучасних технологій учні мають доступ до ресурсів, необхідних для підготовки до уроків, семінарських занять, створення мультимедійних презентацій тощо.
Без такого потужного помічника важко було б говорити про підвищення ефективності навчання. З'явилася можливість прослухати твір (аудіокнигу), переглянути на уроці фрагменти фільму за твором письменника, створити презентацію, веб-газету, пройти комп'ютерне тестування з вивченої теми, вирушити у подорож на батьківщину письменника, захистити свій проект...
 
Метод проектів, розроблений американським філософом і педагогом Джоном Дьюї та його учнем У.Х. Килпатриком, виник ще в 20-ті роки ХХ століття в США. Дьюї пропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність учня. 
Він наголошував: "Школа — це місце, де дитину навчають жити у світі, який її оточує, навчають співпраці з ровесниками та дорослими".
 
У 20-тих роках метод проектів став частково застосовуватися у практиці вітчизняних шкіл. Прихильники проголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання на школу життя, де надбання знань буде здійснюватися на основі й у зв’язку з працею учнів.
 
З часом ідея методу проектів зазнала певних змін. Але суть її залишається незмінною: стимулювати інтерес дітей до певних проблем і через проектну діяльність показати практичне застосування отриманих знань.
В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Він завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів — індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Ця технологія передбачає сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за самою своєю суттю.
Уміння користуватися методом проектів — показник високої кваліфікації вчителя, його прогресивної методики навчання і розвитку учнів. Недарма ці технології відносять до технологій ХХI століття.
 
  • формували активну, самостійну й ініціативну позицію учнів у навчанні;
  • розвивали загально навчальні вміння та навички, дослідні, рефлексивні, самооцінні;
  • формували не лише вміння, а й компетенції;
  • були пріоритетно націлені на розвиток пізнавального інтересу учнів;
  • реалізували б принцип зв’язку навчання з життям.
 
Ник MySvitLit зарегистрирован