А ци чули те ви, браття,
Про нашоє Закарпаття,
Який красний у нас край,
Аги в книжці справжній рай.
Гори височівуть славно,
Поля зеленівуть,
Подоляночку всі вправно
Танцювати вмівуть.
Мова наша закарпатська
Мила нашому народу —
Від прадіда і до батька
І від роду до роду.
Розвивайся, родний краю,
Нашоє ти Закарпаття,
Від низини і до плаю,
Аби ліпшим іще ст
...
Читать дальше »
|
Моя ти Срібная земля,
Красуне величава,
Ти — гори, ріки і поля,
Ти виглядаєш, наче пава.
Лелієм ми любов до тебе,
Плекаєм мудрість і красу,
Милуємось на мирне небо
Й на чисту в променях росу.
На світі ти найкращая —
Куточок райський красоти,
Бо твої ми пропащії —
Сини і доньки, я і ти.
Обачні будьте, діти й внуки,
Свій край невтомно бережіть,
Своє коріння і науку
Всіх поколінь, усіх століть.
|
В мені живе душа Карпат,
Що із турянських плаїв родом,
А чиста совість — мій мандат
І перед Богом, і народом…
Мокрянські радість і печаль
Завжди в моїй нуртують крові,
В них мука моя і мій жаль,
Скарби незгасної любові.
|
Полонини, звори, груньї, плаї…
З берегів крутих — дідівський пішняк…
У славнім осійськім — божественнім краї
Поет народився — талант Потушняк.
Осою краса і замисленість Праги
Духом слов’янства поїли тебе.
Любові наснага — роздумів с
...
Читать дальше »
|
Україно, Страднице свята!
На шрамі шрам, на рані рана!
Лиш ти моя надія і мета,
Що сяє зорею весняно,
І крізь тумани навісні
Веде у бій народні лави
В звитяжні далі осяйні
До щастя, волі і до слави.
О Україно! Спадщино Батьків!
Мов свіжа кров, димиш, Руїно!
Зоставсь лиш чорний попіл від садків,
Де співи лились солов'їно,
І згарище димить руде,
Де грали кобзи віщі струни.
Чума з лопатою бреде,
І крячуть ворони комуни.
Прийми гарячий, щирий мій уклін
Велика, Непоборна Мати!
Я твій закутий більшовизмом син,
&n
...
Читать дальше »
|
Михаилу Кречко
Сердцем всем ощутил сегодня я
Шум зеленый лесов, полей,
Реки горные буйноводные
И курлыканье журавлей.
Я слушал хор над Ужем в зале.
А слышался мне – клич трембит
На Веречанском перевале,
Что пропастями знаменит.
Казалось, что весело пели
На разные голоса
Сады в Тячевском ущелье
В цвету луга и леса.
Мелодия
...
Читать дальше »
|
То не лист осінній за водою
По широкій Тисі проплива, —
Багрянить за хвилею крутою
Підкарпатська буйна голова.
Бились хлопці Хустові на славу,
Полягли в нерівному бою
За свою омріяну державу,
Січовую воленьку свою.
І пливуть до тихого Дунаю —
Мов на турка браття в байдаках,
Синя хвиля жалібно гойдає,
Течія показує&n
...
Читать дальше »
|
Роки, спресовані в століття,
Спочили тут, на цій горі.
Вони крізь морок лихоліття
Горять вогнями ліхтарів,
Якщо туриста зацікавив
Якийсь музейний експонат,
Якщо ще крапку не поставив
У своїй праці аспірант,
Якщо в день власного весілля
Сюди приходять молоді,
Якщо провести час дозвілля
До замку йдуть старі й малі,
Якщо тут сонце зустрічає
Веселий гурт випускників
І довго-довго не стихає
...
Читать дальше »
|
На вигинах пружна, як тисовий лук,
Ти линеш із лісу до лагідних лук,
Пронизуєш простір, як тисовий спис…
...
Читать дальше »
|
 Гренджа-Донський
Пам’яті земляка-поета
Ану, скажи, ану, посмій!
А я скажу, а я посмію.
...
Читать дальше »
|
Буде серце довго ще ридати
від тієї лютої біди,
коли впав неждано на Карпати
чорний рік великої води.
...
Читать дальше »
|
І
По долах, горбах, по верхів'ях
і ріках, що з тихих джерел
напровесні родяться в співах,
чуть гомін карпатських осель.
Крізь простір туманів, крізь дими
не видно ні сонця, ні зір,
ні вітру, що лине з долини
і млу пориває за бір.
Там квітнуть квітки на узбіччях
в завої лиснатих кущів,
а осінню, днями і ніччю,
великі проходять дощі.
І чути дзюрчання потоків
та шуми лісів навесні,
що в серце запали глибоко
селянам, що гинуть в борні.
Нерушені праліси манять,
як вабили предків колись,
а доли застигли в чеканні,
простершись по Тисі униз.
Щороку там родяться діти&nb
...
Читать дальше »
|
(Уривки з поеми)
Лірична поема-марення, але не без гумору
Галині
...
Читать дальше »
|
(Для школярів)
Молитва. Дзвін. Усе — як вранці:
машин і натовпу луна...
Привіт, великоберезнянці!
...
Читать дальше »
|
|
