Поетичний репортаж

У селі Репинному святому,

Що лежить якраз посеред світу

(Як не вірите, поміряйте, будь ласка),

Два весілля грали в один день.

ПЕРШЕ весілля текло у співі,

Де в устах червоний барвін вився,

Молодим дітей бажали, щастя.

Жони ладкали, звивали міцно вінці.

І зерном дорогу засівали.

Старости промови говорили.

Курагов по вулиці носили.

Коломийка тялася в моріг.

Ну, а скрипка спрагло говорила:

—  Будем їсти, будем пити!

Будем їсти, будем пити!

Тільки бас на фіглі сумнівався:

—  Як ся вдасть!

Як ся вдасть!

Як ся вдасть!

Я на цьому весіллі напився.

Я напився меду і слив’янки.

День хворів, а два — дружина лаяла.

Пили ми, гуляли на весіллі,

На веселому весіллі у Репиннім.

Ой навеселилися!

А на ДРУГОМУ весіллі у Репиннім —

Аж казати гірко, навіть соромно —

Свальба уночі розпочиналася,

Свальба уночі ця і кінчалася.

Там не було жодного репинського,

Опріч молодого й молодої.

На тій свальбі чорт самий гуляв.

Скрипка людським голосом не плакала.

Бас не сумнівався по-дідівському.

Барвін там не вився в коломийці,

Там каріку, цю волошинську, не різали.

Старости промови не казали.

Курагові не було. Й так далі.

Хтось хропів в глухому патефоні.

Манекени-гості з подарунками,

Луплячи на складку п’ятдесятки;

Кажуть, тисячу зібрали молодим.

Ну, а може, й тисяч п’ять зібрали, —

Другий день ходило по селу.

Отже, ситі грошей і дарунків,

Свальба їм утричі відкупилася,

Врахувавши вартість подарунків.

Пили-їли — в рот не попадало.

І слив’янка вуса не кропила,

Не текла і долу бородою…

…Два весілля в моєму селі.,

В моєму Репинному відомому,

Що лежить якраз посеред світа

(Ви уже й поміряли, здається,

Чи мені повірили на слові?).

Ось такі в Репинному весілля

Грають ув останні двадцять років.

На одному щиро веселився,

А на другім посидів, як в траур…

Я, здається, і не був на другім?!

_________

¹Репинний — моє рідне село на Закарпатті (Примітка авт.)

__________

Нині с. Репинне на Міжгірщині