Була колись Поган-Дівча царем. І дуже збиткувала людей. Люди голі й босі ходили. Не могли люди видержати та кажуть:

— Треба її не звільнити, треба знищити зовсім. А поставити другого царя.

Любов — здається — благодать,

Мов елегійний спокій,

Коли стоїть на ній печать

... Читать дальше »

Лірична поема-марення, але не без гумору

                                      Галині ... Читать дальше »

Когда Бог раздавал чувствам их особенности, произошел настоящий переполох.

— Ты будешь сводить с ума, — сказал он Любви.