Маленький мальчик спросил маму: «Почему ты плачешь?»
- Потому что я - женщина.
- Я не понимаю!
Мама обняла его и сказала: «Этого ты не поймёшь никогда».
Тогда мальчик спросил у отца: «Почему мама иногда плачет без причины?»
«
...
Читать дальше »
|
Один подорожній затримався поблизу мальовничого села, що розкинулося між полів. Його зацікавив невеликий цвинтар, обнесений дерев’яним плотом. Було там багато дерев, птахів і чудових квітів. Подорожній поволі ходив між могилами зі світлими надгробками, що були розкидані попід деревами.
Почав читати написи. На першому було: «Ян Taper, жив 8 років 2 тижні 3 дні». Така мала дитина тут похована...
Чоловік прочитав на сусідній могилі: «Денис Каліб, жив 5 років 8 місяців 3 тижні». Ще одна дитина...<
...
Читать дальше »
|
Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.
Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.
Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.
Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.
...
Читать дальше »
|
Найбільше в світі хочу миру.
Найбільше в світі хочу миру! Миру!
Дзвінкої тиші, квітів аромат…
І посмішку дитячу щиру-щиру,
Щоб між людьми: любов, краса і лад!
Високе небо ніжне, синьооке,
А десь високо линуть журавлі…
Пшеничне поле, щоб цвіло широке.
І щастя, й радість на святій землі.
А в цілім світі пострілів немає,
Щоб ця війна закінчилась для всіх.
І хай земля вся квітами буяє,
А всюди радість і веселий сміх.
Так хочу миру… Миру і свободи,
Бо це для щастя — просто головне!
Щоб дружніми були усі народи
І хай нас горе й лихо омине.
Я хочу миру!
![]()
...
Читать дальше »
|
Де Пекло й Рай
Я за земними мірками живу.
Де Пекло й Рай я поки що не знаю.
Хоч по життю тихесенько пливу,
Та доброту від зла я відрізняю.
Мабуть у Пеклі просто діє зло,
А доброти у ньому не буває.
Хто буде там, тому не повезло,
Бо й п’ятами звідтіль не накиває.
Терпіти мусить за гріхи тяжкі,
Що за життя нагріб у душу грішну.
Тягатиме з гріхами там мішки…
Перебування в нім, таки, невтішне.
А от в Раю, мабуть, завжди весна
Співоча, світла, радісна, пахуча…
І там не знають, що таке війна,
Там вся місцевість гарна і квітуча.
Немає зла, лише любов свята.
Там щирість всюди, доброта і ласка.
І кожен день сміх, радість і свята,
...
Читать дальше »
|
О, схаменіться, добрі люди,
Творіть добро і скрізь, і всюди,
Адже не хлібом лиш єдиним
Спроможна жити все ж людина.
У душах спокій хай зростає,
А Бог з небес благославляє.
Хай сходить Дух Святий на нас,
Щоб освятить життя в наш час.
Тримаймось заповідей Божих
За хмарних днів й за днів погожих,
Любімо Бога й усіх ближніх —
Й нагородить нас Бог Всевишній.
* * *
...
Читать дальше »
|
Общество поделено на два
Бедность в этом мире не порок.
Нищета духовная — бардак,
А не то, что ты нахапал впрок.
Кто-то вновь, дрожащею рукою,
Пенсию не может сосчитать,
Как дожить до завтра — «Пир горою»,
Как питаться, что б не голодать ?
О каких поездках за границу,
Или турах по родной стране ?
Не поймал он даже и синицу,
А журавль летает в вышине.
Ну а те, кто воровал не глядя,
На закон плевал и все суды...
Ныне с умиленьем смотрит дядя,
На нечестьем взятые плоды.
Не понять, тому, кто сыт, голодных,
Окружён подобными себе...
И по жизни много дел бесплодных
И доволен «радужной
...
Читать дальше »
|
Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!
Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили
...
Читать дальше »
|
Однажды осел крестьянина упал в глубокий колодец. Животное много часов жалобно кричало, пока крестьянин думал, как ему быть. В конце концов, он решил, что животное уже состарилось, а колодец в любом случае нужно засыпать — поэтому нет смысла вынимать осла.
Он позвал всех своих соседей помочь ему. Все взяли по лопате и принялись бросать землю в колодец. Осел сразу понял, что происходит, и стал душераздирающе кричать. Затем, ко всеобщему удивлению, он притих.
Когда в колодец подбросили еще немного земли, крестьянин все же заглянул туда и был весьма удивлен. С каждой лопатой земли, высыпанной ему на спину, осел делал нечто непостижимое — он стряхивал ее и поднимался все выше и выше.
...
Читать дальше »
|
Чекай мене — я повернусь!
Якими б не були дороги,
Як душу б не трясли тривоги,
У тім поверненні клянусь.
Чекай мене — я повернусь!
Хоча й далекі горизонти,
Хоча і косять кулі фронту,
Та я з тим якось розберусь.
Чекай мене — я повернусь!
У чорнім подиху хвилини,
У пік смертельної години,
Тобі я ангелом наснюсь.
Чекай мене — я повернусь!
Не згину у чужій сторонці,
Не вір проклятій похоронці,
Я й з того світу піднімусь.
Чекай мене — зо дна могил,
У світло дня, у темінь ночі
Перед твої предстану о
...
Читать дальше »
|
Країн багато на землі
Та міст і сіл багато.
Є з них великі і малі,
Та тільки вдома — свято.
Бо мир та спокій в тому є,
Як чуєш рідне слово.
Усе тут рідне, все своє…
І на душі чудово.
Над річкою гнучка верба
Листочками тріпоче.
Калини гілка молода
Тут про любов воркоче.
І кожна стежечка в гаю
Веде тебе до раю.
І я з лісів натхнення п’ю
&
...
Читать дальше »
|
Полеглим у бою 12 червня 1942 р.
О, як довго долина гула!
Німаків розметавши дотла,
Край Десни, у розмай ковили,
Всі до одного ви полягли.
І не знають сумні матері,
Виглядаючи вас до зорі,
І не відають рідні батьки,
Де на спочив лягли вояки.
Лиш над вами вітри з-за Десни
Колихають шумкі ясени,
Що, в жалобі схиливши гілля,
Помин
...
Читать дальше »
|
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів'ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже н
...
Читать дальше »
|
О світе, пізнавай! Немов номади,
Йдемо в чужий, сполоханий простір.
З важкими таврами невчиненої зради,
Всіма зацьковані — як звір —
Слабі від горя, сильні від нестями,
Волочим тугу без кінця ми,
Всьому навперекір.
О світе мій,
Одумайся і зрозумій!
Шляхи встеляючи кістками,
В кільці облуд і полювань
Життя складаючи, мов гідну дань,
Скрижалі правди, ковані вікнами,
— Як стяг —
...
Читать дальше »
|
В такие дни нам с вами процветать бы!
Дамон у Диониса был в долгу.
Тиран сказал: «Я потерпеть могу».
И смертника он отпустил на свадьбу.
Заложник ждет. Должник, стрелой лети!
Ты, даже зная, что тому, кто ловок,
Проститься может множество уловок,
Вернешься, чтоб заложника спасти.
Святым тогда считался договор,
Тогда еще блюли поруку верно.
И пусть должник летит во весь опор,
Жать на него не следует чрезмерно.
Нам Шиллером урок достойный дан:
Тиран-то был добряк, а не тиран!
Перевод А.Големб
...
Читать дальше »
|
1
Право, я живу в мрачные времена.
Беззлобное слово — это свидетельство глупости.
Лоб без морщин
Говорит о бесчувствии. Тот, кто смеется,
Еще не настигнут
Страшной вестью.
Что же это за времена, когда
Разговор о деревьях кажется преступленьем,
Ибо в нем заключено молчанье о зверствах!
Тот, кто шагает спокойно по улице,
По-видимому, глух к страданьям и горю
Друзей своих?
Правда, я еще могу заработать себе на хлеб,
Но верьте мне: это случайность. Ничто
Из того, что я делаю, не дает мне права
Есть досыта.
Я уцелел случайно.
(Если заметят мою удачу, я погиб.)
Мне говорят: "Ешь и пей!
...
Читать дальше »
|
Закарпатська легенда
У той час, коли Бог створив світ, ще не було визначено, кому скільки років жити. Не було і того, скільки літ дається на землі звірям, скільки — людям.
Додумався Бог у цій справі порядок навести. І дав він знати чоловікові, тварині й птасі, щоб зійшлися на розподіл літ для життя.
Зібралися всі, що були покликані, коло Божого шатра. Першим Бог запросив до себе на бесіду чоловіка. І каже йому так:
— Ти у мене наайкраще створіння! Я думаю дати тобі для життя рівно тридцять літ.
Засмутився чоловік:
— Боже, це дуже скупо ти мені даєш! Що я встигну зробити за тридцять літ? Тільки розживуся, а вже помирай!
—&
...
Читать дальше »
|
Люблю Отчизну я,
но странною любовью.
М.Лермонтов
У мене дивна.
Не прикрюся, коли я знов
Не догодив вам.
І байдуже, чи мій Дантес
Любов ту визнав.
Вітчизна — це не хтось і десь,
Я — теж Вітчизна.
Не раб нікому й не слуга
На побігеньках,
Я ласки не запоб
...
Читать дальше »
|
У нас нема
зерна неправди за собою.
Т.Шевченко
Коли твій вистражданий злочин —
Твоя окрадена любов,
Тоді нехай в чаду обмов
Ганьблять тебе ганьбою збочень,
Відступництва, і зрад, і змов, —
Той чорний суд тобі ніпочім.
І ти в пусті й холодні очі,
Як в прірву, г
...
Читать дальше »
|
І
Мільйонам душ і рук, що сіяли й орали,
Копали руди і варили сталь,
Не вчені, не політики, не генерали, —
Поет-співець державотворцем став.
Це він своїм полум’яним глаголом,
Пророчим словом запалив серця —
Їх воскресив, як Лазаря-мерця,
А над прадавнім Руси суходолом
Він назву із сімох вогненних літер
Немов нове&nbs
...
Читать дальше »
|
|
