Головна » 2014 » Июнь » 12 » Шевченко (Іван Світличний)
01:09
Шевченко (Іван Світличний)
Люблю Отчизну я,
но странною любовью.
               М.Лермонтов
 
 
У  мене  дивна. 
Не  прикрюся,  коли  я  знов 
Не  догодив  вам. 
І  байдуже,  чи  мій  Дантес 
Любов  ту  визнав. 
Вітчизна  —  це  не  хтось  і  десь, 
Я  —  теж  Вітчизна. 
Не  раб  нікому  й  не  слуга 
На  побігеньках, 
Я  ласки  не  запобігав 
І  в  неї,  неньки. 
І  в  серці,  непідвладнім  злу, 
Ношу  з  собою 
Вітчизни  славу  немалу 
І  рани  болю. 
Ношу  тягар  пекучих  правд, 
Ганьбу  Вітчизни 
Не  на  показ,  не  на  парад 
Патріотизму. 
За  те,  що  був  я  в  неї  син, 
Мене  карали, 
І  я  любов  свою  носив 
Поза  Арали. 
Я  знав:  ся  чаша  не  мине, 
Та  доля  в  мене 
Жорстока,  вибравши  мене,  — 
Благословенна. 
Кажу  до  побратимів  я: 
–  Всього  ще  буде. 
Та  чисте  збережіть  ім’я: 
Ми  —  люди!  люди!  — 
А  вам,  раби,  кажу:  —  Раби! 
Вас  мало  били. 
Люблю  Вітчизну  я…  Якби 
Ми  всі  любили! 
 





 
Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 860 | Додав: Tetjana | Теги: про життя, Іван Світличний, Шевченко