Головна » 2014 Август 24 » Правдоносці (Яр Славутич)
23:15 Правдоносці (Яр Славутич) |
О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані — як звір — Слабі від горя, сильні від нестями, Волочим тугу без кінця ми, Всьому навперекір. О світе мій, Одумайся і зрозумій! Шляхи встеляючи кістками, В кільці облуд і полювань Життя складаючи, мов гідну дань, Скрижалі правди, ковані вікнами, — Як стяг — Несем по селах і містах. Пізнай же, світе! Мозком і душею Збагни, чому розпукою своєю, Журбою чорною, що — як моря — без дна, Тобі карбуєм світлі письмена. Правдиві серцем, спрагнено відверті, Страху й тривог зазнавши, В очей провали дивимось, як завше, Суворій смерті. Бо хто ми, хто? Яких земель аборигени, Чиїх морів колишні владарі? Куди й по що, скорботно і надхненно, Бредем, як бідарі? І на устах — до Господа молитва, І на руках — диявола тягар, А ген за нами навісна гонитва, Удар — на вдар. О світе мій, Одумайся і зрозумій! Немов пливуча лава, ген за нами Підступства темні водії Гудуть, щоб ми палаючими словами Не слали правди про свої Краї. Вчувай, о світе, Зло несамовите! Гримить Сибір скелетами борців, Лунає лунами тайга безкрая; Запливши кров'ю в пустирях степів, Немов зегзиця, Винниця ридає. Чиї ж то кості і чиї тіла Земля у надра прийняла? Вчувай, о світе, Зло несамовите! Щоб, не вагаючись, дознав ти Безсмертну істину ясної правди: Хто ми, яких земель абориґени, Чиїх морів колишні владарі, Куди й по що, скорботно і надхненно, Бредем, як бідарі. І не страшні підкуплені облави, Ні Кіль, ні Кемптен, ані даль, ні час, Бо наші подвиги, свічада слави, Переживуть безсмертних нас. І будуть правнуки твої, оглухлий світе, Визвольні наші заповіти — Як стяг — Нести по селах і містах. І будуть до Карпат — як до Синаю, Мов до Йордану — до Дніпрових вод, До вкраю нашого, святого краю, Гучати відгроми врочистих од За те, що ми — усміхнені з відчаю — Життя складаючи, мов гідну дань, Шляхи встеляючи кістками В кільці облуд і полювань, Скрижалі правди, ковані віками, — Як стяг — Несли по селах і містах.  |
| Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 1009 | | |
