Здається з нами щось уже не те... 
І навіть люди, місто й камні, 
Щось прошепоче – Те усе святе 
У що ти вірив - згинуло з віками.

Пройшло скрізь пальці, 
Як вода, зачерпнута відкритою рукою, 
А на лодоні лиш краплинки сну, 
У сяйві марив, як в полоні. 

І вічність та тяжка завіса, 
Що ми не здатні піднести, 
Роздавить вас, навіщо йти 
Навіщо тратити надію, 
У те усе, що нам святе, 
Скажи мені і я повірю, 
Та ... Читать дальше »

Заніс рідний вітер у серце зернину, 
І чисте колосся з душі проросло. 
Лише Батьківщина, лише Україна 
Покладе надію мені на чоло. 

Ідуть місяці і роки без упину, 
Й немало спливло вже тієї води. 
Лише Батьківщина, лише Україна 
Залишиться в серці моїм назавжди. 

За волю стоятиму я до загину 
І прапор Шевченка онукам віддам. 
Лише Батьківщина, лише Україна 
Світитиме вічно прийдешнім вікам. 

Не згасне народ, що по вільній стежині 
Ітиме до щастя, тепла й доброти. 
Лише Батьківщина, лише У ... Читать дальше »

Не кажіть — «Навіщо ... Читать дальше »

На мові нашій дня печать. 

Вона — як сяйво серед ночі...  ... Читать дальше »

Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Між братніх народів, мов садом рясним, 
сіяє вона над віками… 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами. 

Для нас вона в світі єдина, одна 
... Читать дальше »

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою о ... Читать дальше »

Вже почалось, мабуть, майбутнє. 
Оце, либонь, вже почалось… 
Не забувайте незабутнє, 
воно вже інеєм взялось! 
І не знецінюйте коштовне, 
не загубіться у юрбі. 
Не проміняйте неповторне 
на сто ерзаців у собі! 
Минають фронди і жіронди, 
минає славне і гучне. 
Шукайте посмішку Джоконди, 
вона ніколи не мине. 
Любіть травинку, і тваринку, 
і сонце завтрашнього дня, 
вечірню в попелі жаринку, 
шляхетну інохі ... Читать дальше »

Ісус Христос розп’ятий був не раз. 
Там, на Голгофі, це було уперше. 
Умер од смерті, може, — від образ, 
і за життям не пожалів, умерши. 
А потім розп’яли на полотні, 
у мармурі, у гіпсі і в граніті ... Читать дальше »

Мої кохані, милі вороги! 
Я мушу вам освідчитись в симпатії. 
Якби було вас менше навкруги,— 
людина може вдаритись в апатію. 

Мені смакує ваш ажіотаж. 
Я вас ділю на види і на ранги. 
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, 
мої гантелі, турники і штанги. 

Спортивна форма — гарне відчуття. 
Марудна справа — жити без баталій. 
Людина від спокійного життя 
жиріє серцем і втрачає талію. 

Спасибі й вам, що ви не м’якуші ... Читать дальше »

Що ж, авторучка — це не шабля із піхов.
Ворожа кров не бризне з-під пера.
І лиє дощ. І гетьман не приїхав.
Неслушний час. І все-таки пора.

Пора, пора!
Живеться, як на Етні.
Ганьбу віків лиш магма відпере.
Це лиш слова. Зате вони безсмертні.
Вгамуйте лють. Їх куля не бере.

... Читать дальше »

Снега, снега... Но опускается

Огромный желтый шар небес.

И что-то в каждом откликается —

... Читать дальше »

Я ничего и никому не должен.

Не должен клясться в верности стране

За то, что с ней ... Читать дальше »

Скажи, человек, чего же тебе не хватает?

Зачем ты нахмурился? Или увидел врага?

Зима, говоришь, надоела. Но завтра растает,

... Читать дальше »

Білий  голуб — голуб  ... Читать дальше »

           & ... Читать дальше »

Напій тверезости такий терпкий! 

Пізнання зір сльозі не засліпити, 

... Читать дальше »

Учора  —  спогад,  завтра  —  мрія, 

а  дійсність  —  ось!  Та  все  п ... Читать дальше »