Здається з нами щось уже не те... 
І навіть люди, місто й камні, 
Щось прошепоче – Те усе святе 
У що ти вірив - згинуло з віками.

Пройшло скрізь пальці, 
Як вода, зачерпнута відкритою рукою, 
А на лодоні лиш краплинки сну, 
У сяйві марив, як в полоні. 

І вічність та тяжка завіса, 
Що ми не здатні піднести, 
Роздавить вас, навіщо йти 
Навіщо тратити надію, 
У те усе, що нам святе, 
Скажи мені і я повірю, 
Та все ж із нами щось не те....