02:14 Нотр-Дам. П'ять сонетів (Іван Нехода) |
1 Обсіли
собор цей легенди
похмурі, Та й сам
він, Нотр-Дам, як
легенда, стоїть, Це диво мистецтва
минулих століть, Готична
симфонія архітектури.
У небо звелась
ця краса — горді мури, На бронзу фігур
перейнявши блакить, Застигши у Сені
навік, не на
мить, Які б не
шуміли житейські там
бурі!
А бурі шуміли,
вривалися в храм... Ховавсь
Квазімодо тут... Книга
знаменна Віктора
Гюго повіла про
це нам...
Хвала тобі, праце
людини натхненна! Художник
малює з-за Сени
Нотр-Дам... Та він не
відтворить його так,
як Сена!
2 Сховалась
під склепінням сіра
мла. Не мла — то
причаїлись там сторіччя! Лягла
скорбота на святі
обличчя... Гуде орган... В соборі служба
йшла.
О скільки тих,
що моляться! Хвала Ісусові!
Храм сповнений величчя. Стоять
віряни в млі
середньовіччя, Навколішки
спустившись спроквола.
Гуде
орган... І стелиться
туман Від віч, від
мідних лиць святих,
від чаду... Молились
тут і Гі
Молле, й Шуман,
Готуючи
війська за океан Душить
Алжір, вбивати єгиптян... І бог благословляв
насильства владу!
3 Мовчать
химери дивні вздовж
карнизу. В відсіку храму
при сліпих свічках Звисають капелюхи на
шнурках Від самого склепіння
аж донизу.
Єпископів
ці капелюхи — сизі Від пилу, почорнілі
у віках... Володарі
їх, кинувши свій
прах, Стоять у черзі
в рай, чекають
візу...
Нам
кажуть: як перегниє
шнурок І капелюх впаде на
твердь підлоги, — Душа того єпископа-небоги
В ту ж
мить до раю свій направить
крок... Не падають щось
капелюхи многі, Гріхи
тримають тих святош
за ноги!
4 Сидять,
стоять парафіяни. Гоже І на коліна
впасти ув екстазі... Сміятись? Я — турист. Ні
в якім разі! Направоруч — Паризька
матір Божа.
Так ось вона
яка! Ні, не
вельможа, Проста
мадам з дитям...
Згадав одразу: Її стрічав я
десь в універмазі, — Струнка,
тонка, на парижанку
схожа!
Не статуя —
живий цей мармур
білий! За
святотатство... що ж,
читачу, вилай, Але,
їй-бо, типова парижанка!..
Ця статуя —
дарунок з Гваделупи... Захоче янкі —
й богоматір купить. Держави й уряди
купують янкі!
5 Оці химери на
соборі, Ви думаєте, —
водоскиди? Й легенду повідають
гіди: Чорти
вночі, як згасли
зорі,
На храм напали
в злобнім хорі, Щоб
зруйнувати! Вчувши біди, Бог повелів: «Хай
кара зійде!» — Й
закам'яніли ці потвори...
Легенди,
звісно, є легенди... А ці на
дверях орнаменти, — Чаклун
створив? Трудящі люди!!!
Чому ж на
пам'ятниках всюди Все — королі?
Не королям, Народу
пам'ятник — Нотр-Дам!
|
Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 599 | | |