Не кажіть — «Навіщо жити, 
І в журбі отак згасати?», 
Треба колосом незмитим 
Рідні ниви засівати. 

Де ви, лицарі й гетьмани, 
Уставайте, відгукніться! 
В бур'янів колосся в'яне, 
А в пшениці — золотиться. 

Хай з нас кожен прокладає 
Щастя зоряні дороги, 
Чорний вітер не здолає 
Наші рідні перелоги. 

Українці! Рідні браття! 
Ще прийде весела днина. 
Хай живе в серцях багаття 
І квітує Україна!