Там,  де  гори  срібносині,

Де  Карпат  високі  шпилі,

Проживають  люди  сильні,

Щедрі  словом,  зором  пильні.

Мой,  опришки  дужі  й  спритні,

Сонцем  повні  їхні  лиця.

Що  не  серденько — то  скрипка,

Що  не  очі — гір  зірниці.

Славні  честю,  файні  в  ділі,

Життєствердні  в  добрій  волі.

Поміж  себе  неподібні,

Наче  квіти  в  чистім  полі.

Гей,  співає  гойний  легіт,

Аби  небо  й  зорі  чули,

Що  цей  нарід — гордий  легінь,

І  зовуть  його — гуцули.

               * * *

        Гуцульщина

Красо  моя,  п'янка  чарунко  мила,

Гуцульщино,  розумнице  моя!

Смарагдами  лісів  тебе  обвила

Щаслива  доля  й  пісня  солов'я.

Чумацький  Шлях  вгорі  могутні  крила

Розкрив  для  тебе  й  вранішнія  зоря

Твою  будуччину  благословила,

Де  будемо  щасливі  ти  і  я.

Тож  крізь  ряди  поранених  і  вбитих,

В  обіймах  літ  знедолених  і  ситих

Іду  до  тебе  і  кладу  до  ніг

Усе,  що  ми  з  коханою  надбали,

І  що  засіяли,  і  що  зорали,

Й  що  для  людей  в  житті  я  приберіг.