* * *

Два куми вийшли з буфета. Один згадав: 
- Мені ще треба теля на гостину забити. Дівку віддаю.
- Я тобі допоможу...
Вивів кум теля, тримає, щоб не брикалось, а другий взяв сокиру.
- Ти тримай, а я його обухом оглушу, потім доріжемо...
 Замахнувся і - трісь! Теля стоїть. Він ще раз. Теля стоїть. Коли замахнувся втретє, кум прохрипів: 
- Якщо ти ще раз гепнеш мене обухом по чолу, на мою душу, випущу теля!..

* * *

Суддя:
- Свідок, ви знаєте звинуваченого?
Свідок:
- Знаю!
Суддя:
- І стверджуєте, що він вдівець?
Свідок:
- Айно!
Суддя:
- А чи знаєте ви, що таке вдівець?
Свідок:
-Знаю. Це чоловік вдовиці.

* * *

Суддя:
- Яка ваша професія?
Засуджений:
- Я соліст.
Суддя:
- А де співаєте?
Засуджений:
- Я не співаю. Я солю капусту, огірки й парадички.

* * *

На смертній постелі

Корчмар захворів і на смертній постелі кличе до себе жінку:

- Ти моя дорога жоно!
- А що хочеш, мій любий?
- Ти вберися в найдорожче і найкраще шовкове вбрання, навішай на себе намиста, золоті перстені, заушниці, зап'ястники та всякі перла і сідай біля мене на ліжко.
- Мій дорогий! Де мені тепер у голові до модерних уборів, коли ти дуже хворий.
- Ти, моє золото, зроби мені передсмертну волю, - просив її чоловік.

Жона вбралася й сіла біля хворого чоловіка на край ліжка.

- Ну і що хочеш?
- Видиш, моя жоно, як ти прегарно виглядаєш і як я нужденно, а тепер має прийти ангел смерті, то, може, йому ти ліпше сподобаєшся...

* * *

Пана перехитрив

Циган потрапив до пана, коли той обідав.
- Що треба? - сердито гукнув пан до цигана. - Ти зіпсував мені ообід.
А циган дуже хотів їсти й каже:

- Но, паночку, на цей раз перебачте мені, бо я прийшов спитати, що коштувала б така грудка золота, як ваша голова.

Пан подумав, що в цигана справді звідкись взялось стільки золота, й наказав жінці подати циганові обід.
Пані принесла поливку і м'ясо, поставила на стіл, а циган нараз потягнув до себе, їсть.
Як попоїв та почав збиратися, пан йому нагадав:
- Цигане, а про грудку золота мовчиш?
- Та я не знаю, чи є в кого така грудка.
- А тоді, що брешеш? - сердито вигукнув пан.
- Я лише звідався у вас, пане, що воно б коштувало, коби в когось було стільки золота.
- Най тя вітер бере з твоїм брехом, тільки не кажи, що ти з паном коло одного столу разом обідав.
- А я думаю, що пан не такий вже бридкий, аби з ним не можна посидіти, - відповів циган.

* * *