Річку Тур’ю і у бурю
Дуже легко перейти,
А без бурі навіть кури
... Читать дальше »

Під дебрями горбатими
На березі Ріки,
За горами Карпатами
Біліються хатки.
Мов гілочка відірвана,
Там жменька тих жила,
Що над віками-прірвами
Вкраїну пронесла.
Ні чадом, ані інеєм
Не вкрились їх стежки.
Під вітчизняним іменем
До мене йшли батьки.
Крізь грози лиха і сльоту
Ішли вони на схід.
Вказати йшли на землю ту,
Де мій почався рід.
Позаду десь, позаду десь
Розлук німі хребти,
Нас мати щастям радує,
Теплом душі — брати.
Вік буду гідний імені
Людей тих з верховин,
Що із століть прийшли мені
Сказати, чий я син.

... Читать дальше »

Чи знаєш той край, де живе наш народ,
Де вина земля наша родить?
Де в заході сонця горить Ужгород,
Над Ужом два cонця заходить?
Йде сонце черлене одне понад гай,
А друге на річку сідає —
І стелиться плай золотий на ручай
Ай світло на горах палає…
Золотяться гори, і замок горить,
І вежі церков Ужгороду —
Рибалка, як голуб, у світлі сидить
Над Ужем і дивиться в воду.
Як сонце купається в плесі на дні
І річку золотить у ряску.
Він рибоньку удить сріблисту в огні
І тихо розказує казку.
— То скарб наш, заклятий у зеркалі вод,
Як сонце сіяє крізь воду,
А скарбу сокотить, як вірить народ,
... Читать дальше »

                                                       Кажуть, десь в далекім світі
                                                       Диво, а не небо.
                      &nb ... Читать дальше »

Там, де гори мчать у небо круто,
Де органить праліс на вітрах,
Де міського двиготу не чути,
Де не знають олені про страх,
Там я, Україно, в тім краю
Батьківщину віднайшла свою.
Де плоти на ріках пропливали,
Де пливуть комбайни у поля,
Де шляхи спішать за перевали,
Де врожаєм повниться земля,
Там я, Україно, в тім краю
Світлу долю віднайшла свою.
Де найближчі і найбільші зорі,
Де орел ширяє в небесах,
Де художник кольори прозорі
Відшукав, висот краси досяг,
Люба Україно, тут мені
Світять, світять твої добрі дні.

... Читать дальше »

Хай осінь напнула сріблястий фіранок,
Вершина Говерли снігами біліє, —
Ти — сяйний травневий незайманий ранок,
Чорнявко Надіє!
Хай вітер-бешкетник шугає в діброві,
Хай серце про зустріч схвильовано мріє,
Бо ти спалахнула, як пісня любові,
Горянко Надіє!
Ти — дума жагуча, ти літа багряні,
Ти — сонце ласкаве, що й жовтень зігріє,
Ти — зірка чарівна на росній поляні, Гуцулко Надіє!
Ти — айстра розквітла, принада осіння,
Що змусить кохати, бо звабити вміє,
Очей твоїх ніжне, гаряче проміння,
Вкраїнко Надіє!

< ... Читать дальше »

Треба матір для дитини,
Для пташини треба небо,
А під небом для людини
Рідний край і долю треба.

Поки сонце є і небо,
Поки є життя на світі,
Верховинцю доти треба
Рідні гори й доли рідні.

Поки звори зеленіють,
Доки є на світі мати,
Віру в Бога і надію
Верховинці будуть мати.

Доки буде Верховина,
Поки є земля — Карпати,
Так, як матері дитина,
Буду щиро всім казати:
Тільки ті на світі люди
Переводу не зазнають,
У яких в серцях усюди
Є любов до краю.

... Читать дальше »

Я повернувся з того краю,
де потерпав без рідних слів…
І от збентежено спиваю ... Читать дальше »

Краю мій, зелений, величавий,
Де на скелях — снігу валуни.
Темно-русі букові причали
Кличуть моє серце з далини.
Де б мої дороги не блукали,
Де б не зупинялися вони,
Завжди ранок світиться зірками
Із чола карпатських верховин.
Краю мій із пахощами глиці,
Синя Квітко в розсипах роси,
Дай мені ніколи не напитись
Досхочу смаглявої краси
Гір твоїх і вод, і трав, і неба…
Лиш як туга напливе гірка,
Дай мені поплакати у тебе
На руках.

* * *

... Читать дальше »

Нема таких долиночок 
І такого гаю,
І потоків срібно звучних, ... Читать дальше »

Пам’яті Олекси Янчика —
поета, побратима

У Студеному — осінь холодна. ... Читать дальше »

Пісня

Красень над Ужем — Ужгород мій,
... Читать дальше »

Величальна

Високі гори і рясні долини,
... Читать дальше »

Дуже хочу жити!
До безтями!
І любити —
Щоб аж серце стисло.
Де гніздяться почуття? —
У мислях.
Чим живиться мисль моя? —
Чуттями!
На Говерлі я стою зумисне:
З гір далеко видко…
Зачекайте! Подивіться! Блисне! —
Й знову зшиє над горами
Небо синя нитка
Життя і любові.

... Читать дальше »

(У 40-річчя Карпатської України)

Немов ввижається столиця Хуст —
... Читать дальше »

Втомленому неволею, тяжко йому вдома.
Йде у світи!
І за долари, марки, шилінги
Гне рейки, підкови, гвіздки...
Не гне, а в'яже у вузол рейку.
Дивуйтеся , люди й панове, який силач
Народився в Карпатах!
І от би, і от би -
Підкову Карпат розігнути?
Не треба!
Ліпше б рабські хребти розігнути, як дуги,
Випростати хребти покірного земляччя.
Райдужна мрія...
Іван Фірцак закінчив життя у колгоспі.
Колгосп самого - його - зігнув у підкову.

... Читать дальше »

Втомленому неволею, тяжко йому вдома.
Йде у світи!
І за долари, марки, шилінги
Гне рейки, підкови, гвіздки...
Не гне, а в'яже у вузол рейку.
Дивуйтеся , люди й панове, який силач
Народився в Карпатах!
І от би, і от би -
Підкову Карпат розігнути?
Не треба!
Ліпше б рабські хребти розігнути, як дуги,
Випростати хребти покірного земляччя.
Райдужна мрія...
Іван Фірцак закінчив життя у колгоспі.
Колгосп самого - його - зігнув у підкову.

(Іван Сила)

Ой, Іване! Ой, Іване!
Ой, Іване Сило!
Ніщо тебе на цім світі
В житті не зломило.

Дивувалась Америка,
В подиві Європа,
Звідки сила велетенська
В білківського хлопа?

Ой ти, роде наш карпатський,
Нездоланний роде,
Раз таких, як Іван Сила,
Земля наша родить.

Я русин-вкраїнець,
Гір Карпатських син -
На цілому світі
Я такий один.

Хай гордиться мною
Вся моя рідня.
Я - русин-вкраїнець -
Закарпатець я.

... Читать дальше »

Треба бути воістину видатним, аби залишити після себе стільки легенд. Ми йдемо до ще одної живої візитки Білок — двічі Героя соціалістичної праці Юрія Пітри. 93-річний кукурудзовод перед тим, як прийняти журналістів, мусить поголитися. Тож ми терпляче чекаємо. Фірцак був старший за нього на 15 років, але обидва видатні односельці зналися добре. Та й хто, зрештою, Кротона не знав?!
< ... Читать дальше »

Похований Кротон неподалік, у Телятинці. (У Білках — з десяток кладовищ). Цей цвинтар в селі ще називають «церквище». Бо раніше тут стояла церква. Але оскільки Боржава весь час цю місцину заливала, то храм перенесли на узгірок. 

Ми довго бродимо цвинтарем, але могили найвідомішо ... Читать дальше »

Силач, боксер, артист цирку Іван Фірцак (він же Кротон, Іван Сила) як спортсмен-аматор став відомим і популярним у 20-х роках, коли в столиці Чехословаччини Празі став перемагати на бійцівських турнірах і змаганнях. Він неодноразово ставав переможцем празького клубу важкоатлетів «Прага-Бубенець», а незабаром став чемпіоном Чехословаччини з рукопашного бою й важкої атлетики.
... Читать дальше »

У нашому, у файному селі 

Сьогодні вшиткі люди веселі -
... Читать дальше »