Нема таких долиночок 
І такого гаю,
І потоків срібно звучних,
Як то в нашім краю.
Нема таких бережечків,
Борів зелененьких,
Куди б ми так гуляли,
Як по сих рідненьких.
Верховино, наша мати,
Нам тебе любити,
Не мож тебе позабути,
Тебе полишити.
Ви, дівчата-голубчата,
Хлопчики-соколи,
Не забудьте рідне слово,
Ніколи-ніколи!
Не забудьте рідну пісню,
Що вас мати вчила,
Доки з уст вам забере
Студена могила.

* * *

ТОБІ, РІДНИЙ КРАЮ

Тобі, рідний краю, і честь, і любов,
Хай вітер гуде пісню волі,
За тисячу років і сльози, і кров
Пролив твій народ у неволі.
Криваво стояв у тяжкій боротьбі
За волю, за рідну державу,
Був вірним до смерті, країно, тобі,
За правду, за честь і за славу.
За волю народу, що з мертвих воскрес,
Життя ми готові віддати,
Щоб сонце свободи світило з небес
На наші зелені Карпати.