Хай осінь напнула сріблястий фіранок,
Вершина Говерли снігами біліє, —
Ти — сяйний травневий незайманий ранок,
Чорнявко Надіє!
Хай вітер-бешкетник шугає в діброві,
Хай серце про зустріч схвильовано мріє,
Бо ти спалахнула, як пісня любові,
Горянко Надіє!
Ти — дума жагуча, ти літа багряні,
Ти — сонце ласкаве, що й жовтень зігріє,
Ти — зірка чарівна на росній поляні, Гуцулко Надіє!
Ти — айстра розквітла, принада осіння,
Що змусить кохати, бо звабити вміє,
Очей твоїх ніжне, гаряче проміння,
Вкраїнко Надіє!