З давньої пісенності краю


Долино, долино,

Люде тя зорали,

Бодай на тя, Йванку,

Мої слезки впали!

На тебе, на тебе,

Й на твою душу,

Бо я через тебе

Погинути мушу.

Прогнівався милий,

Айбо й я на нього,

Не ходить до мене,

Ани я до нього.

За што ся прогнівав?

За марно словенько,

Што-м 'му не повіла:

"Будь здоров, серденько!"

Любила-м 'го вірно,

То всі люди знали.

Пониж Мукачева -

Там 'го звербовали.

На ріці китиці,

На дубі основа,

Хто її основав? -

Іван із Пряшова.

Писав на мня, писав

Два листи, не один,

Оби не плакало

Моє серце за ним.