* * *

Ой є в мене залицяльник
Дивної натури:
Не працює, сидить дома:
Доглядає кури.

* * *

Ой зацвіла черешенька
У вершку тоненька.
Так ся люблю цілувати,
Як дитя маленьке.

* * *

Впало від ня веретенце.
Нікому подати.
Дрімав хлопець на припічку
Та вже пішов спати.

* * *

Ой іду я до сусідки
Позичати бердо,
Бо в сусідки файний хлопець,
Люблю його твердо.

Сусіда я полюбила, 
Що живе під боком.
Скільки раз мене увидить,
Усе кліпне оком.

Дуже мені на заваді
Горіх зелененький:
Я не виджу, куди ходить
Сусід молоденький.

* * *

Кучерява та рум'яна,
Як ружа, дівчина,
Так ся любить попестити,
Як мала дитина.

Така в мене білявочка,
Як та фіалочка,
Любо з нею посидіти
Коло оболочка.

Ой білява білявочка
Ростом невеличка,
Вона мені заспівала,
Як перепеличка.

* * *

Говорили за ня жони
І вчора, і нині,
Говорило пометення,
Ачей не газдині.

Говорили за ня вчора,
Говорили сночі,
Говорили по вулиці,
Говорили в очі.

Тоті жони, як ворони,
Зійдуться у купку
Та раз мене обговорять,
А пак тебе, любку.

Кажуть люди, що суд буде -
Для мене не буде,
бо мене вже обсудили
На цім світі люди.

* * *

Ой у тебе, легінику,
Натура заклята:
Зо мнов сидиш, а дивишся
На другі дівчата.

* * *

Було, дівко, не ходити
По зеленім гаю,
Було, дівко, не кликати:
"Подь зо мнов, Мигалю!"

Не слухати було, дівко,
Шептаннячка того.
Держатися було, дівко,
Розумочку свого.

Ой тепер ти, дівко біла,
Ні жона, ні дівка,
Ай тепер ти, дівка біла, -
Людська поговірка!

* * *