* * *

Ой жениться мій миленький
Та бере брехачку.
Ой так би тя вода взяла,
Як уд мене прачку.

Закувала зозуленька
Та сіла на бука.
Котра мого полюбила,
Бодай ся розпукла.

* * *

З високої полонини
Камінь покотився.
То любочко побанував,
Що молодий вженився.

* * *

Ой, мамко золотенька,
Убирайся файно,
Бо до мене починає
Ходити Михайло.

* * *

У нашого свата
На дворі болото.
Всі казали, що не буду,
А я туй і прото.

* * *

Доганят ми моя стара,
Що мало в ня части.
Поклав би її Бог телятьом,
Би ходила пасти.

Доганят ми моя стара,
Що чорнам, не біла.
Поклав би її Бог телятьом,
Би солому їла.

* * *

Не дивися, легінику,
Що я не черлена,
Бо не кожна при дорозі
Травиця зелена.

***

Ой, коби я на багача
Якусь силу мала,
Я би його, кудлатого,
На ланц прив'язала.

Я би його прив'язала,
Най пасе та риє,
Аби людей поважав він,
Із-за яких жиє.

* * *

Та я собі заспіваю,
Бо ся гаразд маю,
Бо щасливо нам живеться
В Закарпатськім краю.

* * *

Та я тоту коломийку
Нігда не забуду -
танцювати і співати
Аж до смерті буду.

Та як мені коломийки
Файно не співати,
Коли мене на співачку
Народила мати.

* * *

Співаночки мої любі,
Що з вами робити?
Може би вас, співаночки,
В садок посадити?

Та що мені з коломийок,
Хоч много їх знаю?
Коли до тих коломийок
Голосу не маю.

* * *