Люблю я Тячевом ходити,
Коли весняні дні стоять,
Промінням сонячним облиті,
Церков верхівки вже блищать.

Живу я в Тячеві недавно,
Та все тут встигла полюбить.
Знайомі стежки та дороги,
Небес безмежную блакить.

Люблю і Тису я бурхливу,
Що з гір збігає у Дунай,
Таку величну і грайливу,
Таку, як весь карпатський край.

У зелень вдягнені Карпати
На варті часу височать.
І, вбравшись у весняні шати,
Тополі лагідно шумлять.

А взимку Тячів затихає,
Не чути гомону навкруг.
Здається місто засинає
Під тиху пісню завірюх.

Живу я в Тячеві недавно,
Не тут почну життєву путь.
Де б не пройшла моя дорога,
Не можу Тячів я забуть!