Знялася галич чорна із каштанів,
Старому утру бамкнув з вежі дзвін.
І нам незвично в місті без вітання.
Багатолюддя незвичайне в нім.

І попри все йде метушня службова,
Пиха навмисна гонористих дам.
Нерозбериха вулиць кольорова,
То селянину зовсім не біда.

І над шпилем кружляють чорні птиці,
Багряне небо висне над шпилем.
Живем, провінціє, в підступності амбіцій,
Але радіємо, що все-таки живем.