У карпатське надвечір’я там, де привиди й повір’я
ще недавно присідали до селянського стола,
у карпатське надвечір’я там іде моє Міжгір'я
у майбутнє дивне місто із прадавнього села.
І куди йому спішити? У селі простіше жити,
вдосталь свіжого повітря і веселої води.
Але мало нам, повірте, цих криниць, річок, повітря,
коли в світі є пустелі й нерозтоплені льоди.
Можна дбати лиш про себе, нам же іншу долю треба:
всій Вітчизні передати вроду тіла і душі.
Он сувора північ кличе — даймо їй людське обличчя
і вдихнімо в неї душу, цімбори-товариші.
У Марії й Василини на розмови півхвилини,
а півднини вже говорять і нема тому кінця.
...
Читать дальше »
|
Річку Тур’ю і у бурю
Дуже легко перейти,
А без бурі навіть кури
...
Читать дальше »
|
Під дебрями горбатими
На березі Ріки,
За горами Карпатами
Біліються хатки.
Мов гілочка відірвана,
Там жменька тих жила,
Що над віками-прірвами
Вкраїну пронесла.
Ні чадом, ані інеєм
Не вкрились їх стежки.
Під вітчизняним іменем
До мене йшли батьки.
Крізь грози лиха і сльоту
Ішли вони на схід.
Вказати йшли на землю ту,
Де мій почався рід.
Позаду десь, позаду десь
Розлук німі хребти,
Нас мати щастям радує,
Теплом душі — брати.
Вік буду гідний імені
Людей тих з верховин,
Що із століть прийшли мені
Сказати, чий я син.
...
Читать дальше »
|
Чи знаєш той край, де живе наш народ,
Де вина земля наша родить?
Де в заході сонця горить Ужгород,
Над Ужом два cонця заходить?
Йде сонце черлене одне понад гай,
А друге на річку сідає —
І стелиться плай золотий на ручай
Ай світло на горах палає…
Золотяться гори, і замок горить,
І вежі церков Ужгороду —
Рибалка, як голуб, у світлі сидить
Над Ужем і дивиться в воду.
Як сонце купається в плесі на дні
І річку золотить у ряску.
Він рибоньку удить сріблисту в огні
І тихо розказує казку.
— То скарб наш, заклятий у зеркалі вод,
Як сонце сіяє крізь воду,
А скарбу сокотить, як вірить народ,
...
Читать дальше »
|
Там, де гори мчать у небо круто,
Де органить праліс на вітрах,
Де міського двиготу не чути,
Де не знають олені про страх,
Там я, Україно, в тім краю
Батьківщину віднайшла свою.
Де плоти на ріках пропливали,
Де пливуть комбайни у поля,
Де шляхи спішать за перевали,
Де врожаєм повниться земля,
Там я, Україно, в тім краю
Світлу долю віднайшла свою.
Де найближчі і найбільші зорі,
Де орел ширяє в небесах,
Де художник кольори прозорі
Відшукав, висот краси досяг,
Люба Україно, тут мені
Світять, світять твої добрі дні.
...
Читать дальше »
|
Хай осінь напнула сріблястий фіранок,
Вершина Говерли снігами біліє, —
Ти — сяйний травневий незайманий ранок,
Чорнявко Надіє!
Хай вітер-бешкетник шугає в діброві,
Хай серце про зустріч схвильовано мріє,
Бо ти спалахнула, як пісня любові,
Горянко Надіє!
Ти — дума жагуча, ти літа багряні,
Ти — сонце ласкаве, що й жовтень зігріє,
Ти — зірка чарівна на росній поляні, Гуцулко Надіє!
Ти — айстра розквітла, принада осіння,
Що змусить кохати, бо звабити вміє,
Очей твоїх ніжне, гаряче проміння,
Вкраїнко Надіє! <
...
Читать дальше »
|
Треба матір для дитини,
Для пташини треба небо,
А під небом для людини
Рідний край і долю треба.
Поки сонце є і небо,
Поки є життя на світі,
Верховинцю доти треба
Рідні гори й доли рідні.
Поки звори зеленіють,
Доки є на світі мати,
Віру в Бога і надію
Верховинці будуть мати.
Доки буде Верховина,
Поки є земля — Карпати,
Так, як матері дитина,
Буду щиро всім казати:
Тільки ті на світі люди
Переводу не зазнають,
У яких в серцях усюди
Є любов до краю.
...
Читать дальше »
|
Я повернувся з того краю,
де потерпав без рідних слів…
І от збентежено спиваю
...
Читать дальше »
|
Краю мій, зелений, величавий,
Де на скелях — снігу валуни.
Темно-русі букові причали
Кличуть моє серце з далини.
Де б мої дороги не блукали,
Де б не зупинялися вони,
Завжди ранок світиться зірками
Із чола карпатських верховин.
Краю мій із пахощами глиці,
Синя Квітко в розсипах роси,
Дай мені ніколи не напитись
Досхочу смаглявої краси
Гір твоїх і вод, і трав, і неба…
Лиш як туга напливе гірка,
Дай мені поплакати у тебе
На руках.
* * *
...
Читать дальше »
|
Нема таких долиночок
І такого гаю,
І потоків срібно звучних,
...
Читать дальше »
|
Пам’яті Олекси Янчика —
поета, побратима
У Студеному — осінь холодна.
...
Читать дальше »
|
Дуже хочу жити!
До безтями!
І любити —
Щоб аж серце стисло.
Де гніздяться почуття? —
У мислях.
Чим живиться мисль моя? —
Чуттями!
На Говерлі я стою зумисне:
З гір далеко видко…
Зачекайте! Подивіться! Блисне! —
Й знову зшиє над горами
Небо синя нитка
Життя і любові.
...
Читать дальше »
|
(У 40-річчя Карпатської України)
Немов ввижається столиця Хуст —
...
Читать дальше »
|
Втомленому неволею, тяжко йому вдома.
Йде у світи!
І за долари, марки, шилінги
Гне рейки, підкови, гвіздки...
Не гне, а в'яже у вузол рейку.
Дивуйтеся , люди й панове, який силач
Народився в Карпатах!
І от би, і от би -
Підкову Карпат розігнути?
Не треба!
Ліпше б рабські хребти розігнути, як дуги,
Випростати хребти покірного земляччя.
Райдужна мрія...
Іван Фірцак закінчив життя у колгоспі.
Колгосп самого - його - зігнув у підкову.
...
Читать дальше »
|
Втомленому неволею, тяжко йому вдома.
Йде у світи!
І за долари, марки, шилінги
Гне рейки, підкови, гвіздки...
Не гне, а в'яже у вузол рейку.
Дивуйтеся , люди й панове, який силач
Народився в Карпатах!
І от би, і от би -
Підкову Карпат розігнути?
Не треба!
Ліпше б рабські хребти розігнути, як дуги,
Випростати хребти покірного земляччя.
Райдужна мрія...
Іван Фірцак закінчив життя у колгоспі.
Колгосп самого - його - зігнув у підкову. |
(Іван Сила)
Ой, Іване! Ой, Іване!
Ой, Іване Сило!
Ніщо тебе на цім світі
В житті не зломило.
Дивувалась Америка,
В подиві Європа,
Звідки сила велетенська
В білківського хлопа?
Ой ти, роде наш карпатський,
Нездоланний роде,
Раз таких, як Іван Сила,
Земля наша родить.
Я русин-вкраїнець,
Гір Карпатських син -
На цілому світі
Я такий один.
Хай гордиться мною
Вся моя рідня.
Я - русин-вкраїнець -
Закарпатець я.
...
Читать дальше »
|
Треба бути воістину видатним, аби залишити після себе стільки легенд. Ми йдемо до ще одної живої візитки Білок — двічі Героя соціалістичної праці Юрія Пітри. 93-річний кукурудзовод перед тим, як прийняти журналістів, мусить поголитися. Тож ми терпляче чекаємо. Фірцак був старший за нього на 15 років, але обидва видатні односельці зналися добре. Та й хто, зрештою, Кротона не знав?!
<
...
Читать дальше »
|
|
