Похований Кротон неподалік, у Телятинці. (У Білках — з десяток кладовищ). Цей цвинтар в селі ще називають «церквище». Бо раніше тут стояла церква. Але оскільки Боржава весь час цю місцину заливала, то храм перенесли на узгірок.
Ми довго бродимо цвинтарем, але могили найвідомішо
...
Читать дальше »
|
Силач, боксер, артист цирку Іван Фірцак (він же Кротон, Іван Сила) як спортсмен-аматор став відомим і популярним у 20-х роках, коли в столиці Чехословаччини Празі став перемагати на бійцівських турнірах і змаганнях. Він неодноразово ставав переможцем празького клубу важкоатлетів «Прага-Бубенець», а незабаром став чемпіоном Чехословаччини з рукопашного бою й важкої атлетики.
...
Читать дальше »
|
Той замок - подвиг давньої людини,
Там кості будівник поклав свої,
Який на гору, наче кінь, в шлеї
Каміння тяг з тисянської долини.
На тім камінні сірі лишаї,
Уламки стін у зарослях ожини.
В колишніх залах княжної дружини -
Нора лисяча, кублище змії.
Я у серпневі дні передосінні
Ходив по занехаяній руїні
І думав про хатини вівчарів.
Не замки, а вони на світі вічні,
Їх символ - труд, а не мечі двосічні,
І завжди в них вогонь життя горів.
|
Пісня
Хтось косиці чудні десь по скелях насіяв.
Кожна квітка – то чиясь надія.
Приспів:
А я не квітка, а я дівчина…
Знайди, легіню, свій едельвейс.
І він бродить, як ніч. Смуток вибарвив личко.
Він шукає свою чарівницю-косицю.
Приспів.
І мій любко-легінь в горах днює-ночує.
Я гукаю "Зійди!", а він гейби не чує.
Приспів.
Лети, любку, з верхів. Лети, прошу, додолу.
І за руки візьми - відведи лиш додому.
Приспів.
Я в долині росту. Нащо ходиш по скелях?
Я в долині, я тут... Я медовий твій к
...
Читать дальше »
|
(Пісня про Ужгород)
Знав ти море болю й долю,
Клекіт бою, лють шабель,
З радощами і журою
Жив ти у серцях осель.
Приспів:
Сивочолий, вічно юний,
Рідний Ужгороде мій!
Ми зріднилися з тобою
З колискової пори,
Як з цілющою росою
Невмирущі явори.
Приспів.
Де святі Соборні дзвони
І сакур та лип розмай,
Що над Ужем б’ють поклони,
Молять Бога за наш край.
Приспів.
Сивочолий, вічно юний,
Світе ніжної краси,
Цвітом нашої фортуни
З діда-прадіда єси.
Приспів.
Древній граде неповторний
Мрій весняних і надій,
І мінорний, і мажорний,
Рідний Ужгороде мій!
Приспів.
...
Читать дальше »
|
Сонце сходило за гуком,
Ні, не сходило – спливало.
Простягав до нього руки
Пишний бук над перевалом.
А воно на руки – хустку
З променистого серпанку...
Як ласкава Ксеня з Хуста –
Ясинівському Іванку...
А мені?
Мені, старому,–
Все зціляюча «Свалява»,
Тепла злива після грому
Й Ковпакових рейдів слава. |
Синевир, голубий, Синевир...
А пiд вечір - ну зовсiм, як кобальт.
Тут пускаються гори у вир
I жар-птичим закльовують дзьобо
...
Читать дальше »
|
Де Латориці срібні хвилі
В зелені б'ються береги,
Розквітло в сонячній долині
Чудове місто навкруги.
...
Читать дальше »
|
На сотні струн Карпати грають.
Шумить, гуде сріблястий бук.
Калини кетяги над плаєм
...
Читать дальше »
|
Тут чи ні червоний стяг свободи
Зріні Ілона угору піднесла?
Нині це — пристанище хоробрих —
Для рабів безсилих пристань зла.
І кайданів брязкіт долинає
Через сірі стіни кам'яні —
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.
Гордо ходить, голову піднявши,
Зовсім
...
Читать дальше »
|
Наша улица Толстого выглядит иначе, чем десять лет назад. Сносятся старые дома, на их месте вырастают новые... Так же и сам Толстой меняется с годами: новые поколения читают в нё
...
Читать дальше »
|
|
