Синевир, голубий, Синевир...
А пiд вечір - ну зовсiм, як кобальт.
Тут пускаються гори у вир
I жар-птичим закльовують дзьобо
...
Читать дальше »
|
Де Латориці срібні хвилі
В зелені б'ються береги,
Розквітло в сонячній долині
Чудове місто навкруги.
...
Читать дальше »
|
На сотні струн Карпати грають.
Шумить, гуде сріблястий бук.
Калини кетяги над плаєм
...
Читать дальше »
|
Тут чи ні червоний стяг свободи
Зріні Ілона угору піднесла?
Нині це — пристанище хоробрих —
Для рабів безсилих пристань зла.
І кайданів брязкіт долинає
Через сірі стіни кам'яні —
Не боюся я піти на страту,
Але ця тюрма страшна мені.
Гордо ходить, голову піднявши,
Зовсім
...
Читать дальше »
|
Наша улица Толстого выглядит иначе, чем десять лет назад. Сносятся старые дома, на их месте вырастают новые... Так же и сам Толстой меняется с годами: новые поколения читают в нё
...
Читать дальше »
|
Жовті сливки падуть на мої стомлені плечі. Голе дитинча робить свої перші кроки під пиво і неквапливу мадярсько-вкраїнську (Іген!) розмову. (Скільки в нього попереду вражень!) Біціглярі допили свій "Преміум" і важко рушають у дорогу.
|
Бывает так, что котенка назовут Васькой, а потом переименуют в Мурку, потому что у котят мальчиков от девочек с первой попытки не отличишь. Детей между тем отличают с первой попытки, если у детей не отличить мальчика от девочки, это большая неприятность. |
Рассыпавшийся "дождик золотой",
Магнолий ослепляющие вспышки...
Каким прекрасным, Ужгород родной,
Однажды сотворил тебя Всевышний!
Сиянье сакур нежных, кутерьму
Над улицами лепестков носимых,-
...
Читать дальше »
|
Дощ іде. Літній дощ, світлий, теплий. Стрибає-підстрибує, мов дитя, по асфальту. І видзвонює радісну пісню.
Виходжу на вулицю. Біжу назустріч сріблястим промінцям, назустріч наростаючому грому. Ловлю в долоні блакитні краплини. Мов крихточки щастя. А вони - до землі тягнуться! Мов ніжне шитво, по
...
Читать дальше »
|
Історії непроданих картин —
Мов скельця душ на вуличних бордюрах.
А продавець — в душі місцевий Дюрер:
Над урвищами натовпу, один.
Холодні стіни — речі у собі.
...
Читать дальше »
|
Так час біжить:
Вже сакура цвіте -
Рожевим теплим снігом
душу зігріває.
День, два …
Й краса оця до ніг
...
Читать дальше »
|
За дождями вослед
С гор спустились отары.
Древний Ужгород грезил,
Века, словно пыль отряхнув…
И о нашей любви
Пела песни София Ротару,
...
Читать дальше »
|
І день іде, і ніч іде...
І голову схопиивши в руки,
Дивуєшся, чому не йд
Апостол правди і науки!
Т. Г. Шевченко
|
Три города
в судьбе моей сомкнулись:
Мукачево, где завязью - слова,
И Ужгород, где сны мои очнулись,
И - где сошлись надежды все - Москва.
Из них вели просторные дороги -
...
Читать дальше »
|
Аллея лип на набережной старой
В своих ветвях столетие хранит.
И тихий Уж, обрамленный мостами,
К пологим, узким берегам приник.
Зовёт к обедне всех Собор воскресный,
Звонит, звонит- как сотню ле
...
Читать дальше »
|
Ужгород, Ужгород, Ужгород,
Город заветной мечты...
Шандор смеялся над лужами,
И не заметил - цветы!
...
Читать дальше »
|
Мой Ужгород, мой маленький Париж,
Замок на горе, к нему подъёмы,
Ажур карнизов островерхих крыш
И дам улыбки, мне знакомых.
Многонационален городок,
Есть унгры, ве
...
Читать дальше »
|
1.
Париж - не Ужгород.
Не Ужгород - Париж.
Яка ж прекрасна паралель облич!
Бо щось тут спільне є.
О, спільна ж буква "Же".
...
Читать дальше »
|
Келих, чарка - вже по косовиці,
в сутінках дріма гірський сувій...
...
Читать дальше »
|
Є райські куточки на срібній землі,
Яких ані купиш, ні візьмеш у борг.
Тут люди привітні - дорослі й малі.
Тут праця у шані і пісня, і Бог.
Тут гори цілують небесну блакить,
...
Читать дальше »
|
Може, тут Альпи зійшлись ненароком?
Хмара похмура над замком високим...
Сонце крізь неї прорвалось гаряче,
Малесенька ватра вівчарська неначе.
...
Читать дальше »
|
На горі священній
Хресний омофор:
В Ужгороді древнім
Величний Собор...
Височить Знамено.
Богочоловік
Подає щ
...
Читать дальше »
|
У краю Карпатському над Ужем
кочовому ворогу на зло
горде місто воїном і мужем
із душі слов’янської зросло.
Заплелось весняне буйноквіття
...
Читать дальше »
|
Не німий історії уламок,
А суворий свідок давнини...
Він стоїть, наш Ужгородський замок,
Сивий син одвічної війни.
І про що ти думаєш, твердине,
...
Читать дальше »
|
Я горджусь народженням у місті,
Що пульсує тисячу вже літ!
Ужгород в карпатському намисті —
...
Читать дальше »
|
Здесь каждый дом
Своим лицом означен,
И каждому
Своё здесь суждено:
Тот светится,
А этот словно плачет —
Так у него нас
...
Читать дальше »
|
1. За чашкою кави у кафе "Під каштаном”
Зійшов на пси. На цурис. Нанівець.
Роки пройшли, і все неначе снилось.
...
Читать дальше »
|
На площі немає стоячих —
Усі поспішають кудись,
Така у людини вдача —
Біжи, ні на мить не спинись.
Біжить і читає газету,
Біжить з приймачем у руках,
Хапає новини злету
...
Читать дальше »
|
Закарпаття — це мій край:
Сині гори, полонини,
І заквітчані долини,
Стрімких річок водограй.
Зима, літо ч
...
Читать дальше »
|
|
