Одна з легенд про Невицьке стосується озерця під замком, посеред якого ніби плавав острівець. То пам'ятка про нещасну Олену, красну й мужню доньку лицаря Гришка, що колись був паном у тих краях.
|
На лівому березі ріки Верки, навпроти села Мужієва, стоїть курган. Курганом Красуні називає його народ.
|
Біля Боржави, між селами Бенею і Квасовом, є невелика гора, що зветься Келеменова. Люди повідають, ніби ще в ті часи, коли на наш край напали татари, тут було викопано яму, де поховали пани свої скарби і переховувалися самі. Але грошей пани взяли багато, а наїдку мало,— жаліли місця. Так і повмирали з голоду та спраги.
...
Читать дальше »
|
Одна з легенд розповідає, що сталося раз у замку, коли князь Корятович був у поході. Серед ночі люди почули дивні звуки, ніби хтось лупає скелю. Стражі, що проходили коло студні, тільки побожно хрестилися,— ніхто з вояків не зважився спуститися в колодязь. Невдовзі студня перестала давати воду.
|
В одном селе жил парень, которого прозвали Прут. Как-то заработался он в горах и решил не идти домой, а заночевать прямо в лесу. Нашел он себе высокую стройную ель и расположился под ней. И приснился ему странный сон - будто пришла к нему красивая девушка, вся в зеленом. Девушка гладила его по волосам и пела песню. Но только парень протянул к ней руку, она тут же исчезла. Проснулся он, а вокруг никого. Заметил только на ветке зеленую ленту. Запала девушка ему в душу, и решил он ее найти
...
Читать дальше »
|
Когда говорим о Говерле, то не можем умолчать об эдельвейсе, цветке редкой красоты... _________
|
Було це в сиву давнину. У незаможної вдови Говерли був єдиний син – красень Прут. Багато дівчат задивлялося на нього. Але мати хотіла оженити сина на перестаркуватій і некрасивій дівчині сусідського багатія Петроса. Говерла не раз говорила, що коли син на ній ожениться, то матиме сотні гектарів лісу, безкраї полонини, багато худоби.
|
Барон Янош Нодь з далекого міста довідався, що ніхто з мадярів ще не побував на найвищій, тоді ще безіменній горі в Карпатах. Він і надумав собі першим вийти на вершину і назвати її своїм ім'ям. Взяв із собою двадцятеро дужих слуг, кожен зі слуг взяв двох коней — для себе і для харчів та спорядження — і рушили в дорогу. То було якраз серед літа. Вся Угорщина знала про похід Нодя, який мав принести славу не тільки покорителеві гори, але й державі. А про те, що на вершині цієї
...
Читать дальше »
|
Угорський барон Янош Нодь вирішив першим побувати на найвищій горі Карпат і назвати її своїм ім’ям.
...
Читать дальше »
|
Існують легенди про Долину нарцисів.
|
Одна з легенд, що літає сивою пташкою над нашими горами, розповідає, як в улоговині, де зараз красується Синевирське озеро, поселилася молода подружня пара - чоловік та жінка. |
В народе существует легенда о происхождении озера.
В далекие времена горы принадлежали богатому графу, и люди работали на него: пасли овец и коров, рубили лес. У графа была красавица дочь Синь. Девушку звали так, потому что глаза ее были синее самого неба.
|
Зайшла в гори молодиця аж із Східної України. А це дуже-дуже давно було, ще в горах церквів не було, а по кілька хат було в горах. І як хто помер, то перед хати його ховали. Та молодиця мала з собою дівчинку. А чоловік її помер на тяжку слабість. Прийшла жінка в Карпатські гори, сама собі зліпила під самими полонинами хатинку і вкрила її луб'ям. І дуже тяжко їм було, не було що їсти. А дівчинка сказала:
...
Читать дальше »
|
В одного чоловіка було багато скота. Давним-давно люди випасали худобу на полонинах.
|
Раз король Матяш ходив по верховині. Хотів бачити, як тут люди живуть. Був ще тоді молодий та вбрався, як якийсь студент,— щоб його не впізнали. Ходив він одного дня межи горами і заблудив. Ледве десь пізно вночі натрапив на мале село. Зрадів Матяш та й у першій хижі постукав у двері. Довго ніхто не відповідав. Відтак озвався жіночий голос:
...
Читать дальше »
|
Когда-то на нашей земле была огромная равнина, конца края которой не было видно. Равнина зеленела шелковыми травами, вечнозелеными пихтами и елями, могущественными буками и яворами, берестами и тополями, долиной текли ручейки и речки, богатые на стругов и другую мелкую и большую рыбу. Владельцем долины был великан на имя Силун. Если шел Силун, от его шага земля вздрагивала. Рассказывают, что Силун хороший знал толк в хозяйстве. Имел великое множество всякого скота. Стада коров и волов, отары овец
...
Читать дальше »
|
|
