Закарпаття — це мій край:
Сині гори, полонини,
І заквітчані долини,
Стрімких річок водограй.

Зима, літо чи весна,
А чи осінь все барвиста —
То картина промениста.
Й всяка рамка тут тісна.

Не земля, а диво-край:
Всюди масло, акварелі,
Ніби все створив Ерделі
Чи Манайло, чи Бокшай.

Дивишся, немов вві сні:
Гори тягнуться високо,
І синіє «Морське око».
Дух захватує мені.

Зеленіє навкруги
І Говерла, мов царівна,
А чи полонина Рівна,
Крутояри, береги…

Все веселкою цвіте,
Все у барвах утопає.
Що так в дійсності буває
І не віриться все те.

Боже, силу мені дай
Зберегти отії скарби,
Я знайду чарівні фарби
Й намалюю рідний край.