Головна » 2012 Октябрь 19 » Ужгород: літній джаз надвечір'я (Олександр Гаврош)
15:15 Ужгород: літній джаз надвечір'я (Олександр Гаврош) |
Жовті сливки падуть на мої стомлені плечі. Голе дитинча робить свої перші кроки під пиво і неквапливу мадярсько-вкраїнську (Іген!) розмову. (Скільки в нього попереду вражень!) Біціглярі допили свій "Преміум" і важко рушають у дорогу. Він і вона мовчазно сидять за пластмасовим столиком, заглиблено дивлячись в середину себе. (Їм добре чи сумно?) Три пролетарі неголені в сорочках брудних і черевиках підтоптаних присідають під огорожу (бо ж місця більше немає) і стиглі плоди тепер вже на плечі трудящих час від часу падуть від знемоги. (Спека, знаєте.) Їхні бокали піняться на гарячій чеській бруківці. А двоє оті все мовчать. І навіть не дивляться в бік один одного. Вони хоч знайомі? «Можна?» І моя герметичність порушена червоною сукнею й недбало кинутими на стіл цигарками. (Добре туйка сидіти.) А ось і спортсмени не першої свіжости. (О спорт! Ти – мир!). Два тенісисти в літах (один з обличчям професора, а другий – убивці) після упертого спарингу беруть літр пива міцного і пляшку бальзаму на двох. (Багато настоянки пити не варто. На серце впливає.) Нарешті ті двоє мовчазних (коханців? сусідів? партнерів? збоченців?) встають і без жодного слова сідають в сріблясту автівку, захопивши мінеральної собі на дорогу. (Як добре, що ти навчилась мовчати.) У мене помите волосся й приємно долоню запустити в кучері. Потрохи спускається ніч, і світ стає чорно-білим. Я ще посиджу... |
| Категорія: Закарпаття у дзеркалі літератури | Переглядів: 720 | |
