« 1 2 3 4 5 ... 62 63 »

Годы его словно сны текли,
проснулся как-то
и нет земли,
висит он, в черный ветер одет,
и слезы относит
в жерла комет,
 
а сам он —
не плоть,
не ветер,
не дым,
и только высь витает над ним,
и голос теней несется из тьмы:
— Пылинка бессмертная ты,
как мы.
 
Он видел, как время в огне и в пыли
Ветром несло в никуда с земли.
Но землю забыть,
отлетевшую прочь,
и счастье не может ему помочь…




       
Категория: "День поэзии 1988" | Просмотров: 539 | Добавил: Tetjana | Дата: 24.08.2014


О, нелепая эта примета:
Небеса прочертила комета,
Оставляя свой огненный хвост.
Наблюдаются взрывы на Солнце,
На земле распадается стронций,
Белый свет превращая в погост.
 
Неужели же выхода нету
Уберечь от несчастий планету —
Шум дубрав и течение рек?
Мир отравлен и злобой и газом.
Где же он, твой божественный разум,
Человек,
              человек,
                            человек?!





               ... Читать дальше »
Категория: "День поэзии 1988" | Просмотров: 530 | Добавил: Tetjana | Дата: 24.08.2014



Стихи-медитации
 
ТОТ, КТО ИДЕТ
 
Тот, кто идет, восходит на вершину.
Тот, кто идет, несет ее в себе.
Тот, кто идет, пришел и вдаль уходит.
Мгновенье был, а вечность пронеслась.
 
ВОСКРЕСЕНЬЕ
 
…Но каждый поворот и перевал
Нам кажется необычайно трудным.
А каждый поворот  есть воскресенье,
Ты смертью как бы попираешь смерть.
 
 
ОГОНЬ
 
Огонь, о коем говорил пророк,
Идет,  и небо как костер незримый.
 
Огонь, огонь — развязка всех сюжетов,
Легенд, пророчеств, жизни на Земле.
 
В огне сгорает ветхий человек,
И тело свет ... Читать дальше »
Категория: "День поэзии 1988" | Просмотров: 903 | Добавил: Tetjana | Дата: 24.08.2014


Для того ли ты славы искал и просил — не по силам —
денег, власти, почета, чтоб ныне с пожухлым лицом,
получивши просимое, пить тазепам  с барбамилом,
раздраженьем сочась, прединсультным налившись
свинцом?
 
Для того ль ты стучался, кричал, сотрясая высоты,
уводил у другого подругу и порохом пах,
чтоб всю жизнь с ней сводить застарелые мелкие
счеты
и давиться зевотой, когда она плачет впотьмах?
 
Для того ль ты вздыхал об уделе, достойном
Категория: "День поэзии 1988" | Просмотров: 378 | Добавил: Tetjana | Дата: 24.08.2014

Якось Здоров’я, Щастя і Любов посперечалися між собою, хто з них старший, необхідніший для людини.

— Я! — твердило щастя. — Хто мене не має — долю проклинає.
— Ні, я! — заперечувало Здоров’я. Хай там яке буття, а без мене — не миле життя!
— Ні, я! — наполягала Любов. — Де мене ніт — безрадісний світ.
 
Отак сперечалися, відстоюючи кожен своє. Щоб вирішити спір, досудили піти між людей і пересвідчитися, на кого більша потреба буде.
 
Зібралися й пішли по селах. Ходили від оселі до оселі, заходячи майже в кожну хату, просилися в хату пустити й дозволити вкупі з господарями якийсь час пожити. Та ... Читать дальше »
Категория: Про кохання (і не тільки в День Святого Валентина) | Просмотров: 719 | Добавил: Tetjana | Дата: 15.08.2014

Це ще було тоді, коли Щастя ходило по землі, шукаючи, де й до кого б пристати, щоб не блудити по світу сиротою. Зайшло воно в одне село, де люди жили досить бідно й тяжко. Завернуло в найперший двір і постукало в двері. До нього вийшов ґазда, питаючи:

— Ти хто?
Щастя відповіло йому, хто воно і чому ходить, кого шукає.
 
— А, щастя! — зрадів чоловік. — Добре, що ти прийшло. Тепер я з’їм тебе й до смерті буду ситий щастям, — хотів схопити Щастя.
 
Але Щастя вирвалося від нього й пішло далі. Побігло до іншої людини. А той чоловік, як побачив, почав кликати в двір:
 
  — Щастя втекло й від цього чоловіка. Подало ... Читать дальше »
Категория: Щастя... Від чого воно залежить? | Просмотров: 524 | Добавил: Tetjana | Дата: 15.08.2014

Закарпатська легенда
 
У той час, коли Бог створив світ, ще не було визначено, кому скільки років жити. Не було і того, скільки літ дається на землі звірям, скільки — людям.
 
Додумався Бог у цій справі порядок навести. І дав він знати чоловікові, тварині й птасі, щоб зійшлися на розподіл літ для життя.
 
Зібралися всі, що були покликані, коло Божого шатра. Першим Бог запросив до себе на бесіду чоловіка. І каже йому так:
— Ти у мене наайкраще створіння! Я думаю дати тобі для життя рівно тридцять літ.
Засмутився чоловік:
— Боже, це дуже скупо ти мені даєш! Що я встигну зробити за тридцять літ? Тільки розживуся, а вже помирай!
—& ... Читать дальше »
Категория: Життя прожити - не поле перейти... | Просмотров: 541 | Добавил: Tetjana | Дата: 15.08.2014

Давним-давно управляла Невицьким замком одна княгиня.  В народі називали її Поган-дівка, бо була дуже жорстока. Коли будувала замок, заставляла жінок, у котрих були грудні діти, здоювати себе і здавати те молоко для виготовлення малтеру (розчину). А мала вона дуже криві, негарні ноги і не могла на них ходити, а тільки їздила на коні.
 
Охороняло її замкове військо. Кожного вечора давла війську наказ вишикуватись і роздягтися. Потім проходила перед вояками і вибирала собі одного з них, проводила з них, проводила з ним ніч, а понад ранок того вояка ... Читать дальше »


 
З давніх давен по наших селах звикли були печи (пекти) мандрики, такі собі калачики з сиром і яйцями. Пекли їх в основному на розговини після Петрівки, тобто Петрового посту.
 
Кажуть, колись апостоли Петро і Павел зайшли в якесь село до однієї ґаздині. Були дуже втомлені й голодні. Попросилися відпочити, а коли б щось було, то й поїсти.
 
— Сідайте, — ґаздиня показала їм на лавицю біля столу, що стояв під деревом біля хати. Далі зайшла до хати й винесла миску з двома мандриками. — Що маю, тим вас і вгощаю, — сказала й поклала перед ними ... Читать дальше »

 
Перед смертю Бог показує людині її життєвий шлях:
—  Ось видиш: поряд із твоїми слідами — мої сліди. Се означає: я весь час тобі помагав.
— Вижу. Справді, коли мені було погано — Ти був біля мене. Але поглянь, Боже, чому у найтяжчі хвилини мого життя Тебе не було поряд? Он… тільки мої сліди.
— Ні, се не твої, а мої сліди, бо я ніс тебе на руках!
 
 
Слід ангела
 
Біля села Тур’я Бистра у лісі є кам ... Читать дальше »

Цей випадок стався давно і стверджує собою приповідку, яка гласить: «Бережися, небоже, то й Бог ти поможе!»
 
Жила колись жінка, яка мала сина-одинака. Якось одного разу закортіло їй сходити до віщуні й розпитати про себе і долю сина свого. А та їй напророкувала, що, мовляв, недовго радітиме своєму сину, бо невдовзі з’явиться буря і громовиця вб’є її сина. Назвала навіть день його смерті. Жінка замутилася, бо дуже любила свого сина. Щоб зарятувати якось біді, дала збудувати кам’яну вежу, в якій він мав сховатися від смерті.
 
Та ось прийшов день, про який казала віщуня. В небі знялася велика буря з громами й блискавками. Жінка наказала синові сидіти у вежі й не від ... Читать дальше »

Говорить Господь Ангелу Смерті:
— Іди й принеси душу бідного робітника Івана, котрий тяжко хворіє, лежить у ліжку.
 
Іванова жона з дітьми щиро вітає Ангела й питає, чому має завдячувати на прихід рідкого гостя.
— Для того послав мене Господь, — відповів Ангел, — аби’м поніс із собою душу хворого.
 
На те жона й діти почали плакати й дуже просити Ангела, щоб не осиротив їх, бо вони без батька загинуть з голоду.
 
Ангел бачив велику бідність тієї родини, розумів, що по смерті Івана жона й діти залишаться без шматка хліба, і подумав собі; «Скажу я то Господові, може, змилується над сими бідними?»
 
І вернувся ... Читать дальше »

Жила в Тисоагтелеку одна стара жінка, мала декількох доньок. Сама робила, сама дітей виховувала, бо чоловік загинув на війні. Одного разу зібрала вона останнє зерно, що змела по сусіках, і пішла в млин, аби змолоти й спечи хлібця, бо в хаті скінчився, не було й скибки. Змолола швидко, бо зерна було мало — ледве на одну-дві паляниці. Йде полем, несучи берим’я з мукою, переходить місток через канал, коли ж бачить, сидить якась стара жебрачка з малою дитииною на руках.
 
— Пошкодуйте, споможіть бідного! — почала благати, просячи бодай крихту чогось закусити.
 
Жінка чесно призналася, що була в млині, змолола останнє зерно, несе додому муку, щоб спекти хлібець для діточок, я ... Читать дальше »

 
Роки, спресовані в століття,
Спочили тут, на цій горі.
Вони крізь морок лихоліття
Горять вогнями ліхтарів,
 
Якщо туриста зацікавив
Якийсь музейний експонат,
Якщо ще крапку не поставив
У своїй праці аспірант,
 
Якщо в день власного весілля
Сюди приходять молоді,
Якщо провести час дозвілля
До замку йдуть старі й малі,
 
Якщо тут сонце зустрічає
Веселий гурт випускників
І довго-довго не стихає ... Читать дальше »
Категория: Закарпаття у дзеркалі літератури | Просмотров: 806 | Добавил: Tetjana | Дата: 14.06.2014

 

Одним із дуже давніх замків є Мукачівський. Говорять старі люди, ож сей замок збудований людьми ще за панщини на теперішній горі Ловачці коло Мукачева, за рікою Латорицею.
 
Так було чи ні, лиш раз сталося, що зібралися чорти й перенесли замок з частиною гори через річку Латорицю й поклали коло села Підгород і Паланки, де він тепер і є.
 
Що се правда, то се видно з того, що гора, на якій є замок, така велика і на такому місці стоїть, що збудувати замок би не мо ... Читать дальше »


Мукачівський замок лежить на високій скелі, що над рікою Латорицею.
 
Колись давно, дуже давно, багато літ носили малі й великі, молоді й старі, сильні й слабкі каміння на ту скелю й будували там міцні мури. Витягли мури, поставили вежі, побудували хижі й палати. Все було готове, тільки за колодязь забули.
 
Ніде в замку не було води. Усій челяді треба було носити воду з ріки Латориці.
  ... Читать дальше »

Коли князь Кор'ятович вирішив копати криницю, то довго шукав людей      для цієї роботи. То була неймовірно важка робота — пробивати довбнями тверду скелю на 80 м завглибшки. Проте навіть коли колодязь викопали на глибину на 20 метрів нижче рівня річки Латориці, вода в колодязі не з'явилася. Князь був у відчаї.
 
Спочатку сяк-так робота ще просувалася, відтак почала перемагати людей, бо камінь був твердіший, ... Читать дальше »

Люблю Отчизну я,
но странною любовью.
               М.Лермонтов
 
 
У  мене  дивна. 
Не  прикрюся,  коли  я  знов 
Не  догодив  вам. 
І  байдуже,  чи  мій  Дантес 
Любов  ту  визнав. 
Вітчизна  —  це  не  хтось  і  десь, 
Я  —  теж  Вітчизна. 
Не  раб  нікому  й  не  слуга 
На  побігеньках, 
Я  ласки  не  запоб ... Читать дальше »
Категория: Життя прожити - не поле перейти... | Просмотров: 593 | Добавил: Tetjana | Дата: 12.06.2014

У нас нема
зерна неправди за собою.
                     Т.Шевченко
 
Коли  твій  вистражданий  злочин  — 
Твоя  окрадена  любов, 
Тоді  нехай  в  чаду  обмов 
Ганьблять  тебе  ганьбою  збочень, 
Відступництва,  і  зрад,  і  змов,  — 
Той  чорний  суд  тобі  ніпочім. 
І  ти  в  пусті  й  холодні  очі, 
Як  в  прірву,  г ... Читать дальше »
Категория: Життя прожити - не поле перейти... | Просмотров: 531 | Добавил: Tetjana | Дата: 12.06.2014

І 
 
Мільйонам  душ  і  рук,  що  сіяли  й  орали, 
Копали  руди  і  варили  сталь, 
Не  вчені,  не  політики,  не  генерали,  — 
Поет-співець  державотворцем  став. 
 
Це  він  своїм  полум’яним  глаголом, 
Пророчим  словом  запалив  серця  — 
Їх  воскресив,  як  Лазаря-мерця, 
А  над  прадавнім  Руси  суходолом 
 
Він  назву  із  сімох  вогненних  літер 
Немов  нове&nbs ... Читать дальше »
Категория: Життя прожити - не поле перейти... | Просмотров: 728 | Добавил: Tetjana | Дата: 12.06.2014