Головна » 2014 » Август » 14 » Чудна жебрачка
21:23
Чудна жебрачка
Жила в Тисоагтелеку одна стара жінка, мала декількох доньок. Сама робила, сама дітей виховувала, бо чоловік загинув на війні. Одного разу зібрала вона останнє зерно, що змела по сусіках, і пішла в млин, аби змолоти й спечи хлібця, бо в хаті скінчився, не було й скибки. Змолола швидко, бо зерна було мало — ледве на одну-дві паляниці. Йде полем, несучи берим’я з мукою, переходить місток через канал, коли ж бачить, сидить якась стара жебрачка з малою дитииною на руках.
 
— Пошкодуйте, споможіть бідного! — почала благати, просячи бодай крихту чогось закусити.
 
Жінка чесно призналася, що була в млині, змолола останнє зерно, несе додому муку, щоб спекти хлібець для діточок, які сидять голодні, чекаючи на її повернення.
 
— Айбо біда нікого не втішає, — сумовито зітхнула, відсипаючи половину муки з торбини. — Нате, поділимося тим, що маю…
 
Жебрачка щиро подякувала. І вже потім подала якусь польову косичку:
— Се вам за вашу доброту… — сказала.
З тим і попрощалися. Жебрачка лишилася в полі, а стара жінка поклала подаровану їй жебрачкою косичку в кошик, до торбини з мукою, і попрямувала в село.
 
Дома вже чекали на неї діти. Вона привіталася з ними, розповіла, що трапилося. Показала косицю й поклала її в горнятко з водою на столі. І тут очам своїм не повірила: не встиигла покласти на стіл, як на столі з’явилися не лише калачі, але й різні страви. Тоді лише зрозуміла, що та жінка була не просто чудна жебрачка, а якась свята. І що чинити іншим добро — сторицею вернеться.


 

 
Категорія: Закарпатські легенди, повір'я, казки, бувальщина та небилиці з народної криниці | Переглядів: 587 | Додав: Tetjana | Теги: легенди Закарпаття