Головна » 2014 » Август » 15 » Здоров’я, Щастя і Любов
17:00
Здоров’я, Щастя і Любов
Якось Здоров’я, Щастя і Любов посперечалися між собою, хто з них старший, необхідніший для людини.

— Я! — твердило щастя. — Хто мене не має — долю проклинає.
— Ні, я! — заперечувало Здоров’я. Хай там яке буття, а без мене — не миле життя!
— Ні, я! — наполягала Любов. — Де мене ніт — безрадісний світ.
 
Отак сперечалися, відстоюючи кожен своє. Щоб вирішити спір, досудили піти між людей і пересвідчитися, на кого більша потреба буде.
 
Зібралися й пішли по селах. Ходили від оселі до оселі, заходячи майже в кожну хату, просилися в хату пустити й дозволити вкупі з господарями якийсь час пожити. Та їх мало хто впускав у двір, воліючи сприймати як якихось підозрілих пройдисвітів, що прибріхуються допастися до хати, а потім пограбувати.

— Ідіть собі, знаємо таких! — проганяли. — Ми вас приймемо, а ви нас обкрадете і втечете!
Даремно запевняли:
— Ми не такі… Ми з добрих намірів. Пригрієте — не пожалієте.
— Ні, ні! — не впускали навіть на поріг. — Ніякого здоров’я, щастя й любові не потребуємо: з нас досить і того, що маємо.
І все ж бо в одному селі, коли постукали в двері, господар зрадів, зачувши про щастя.
 
— Щастя? О! Залишайся! — запросив до себе у світлицю. А Здоров’я і Любов прогнав геть, хай шукають собі стріху десь інде.
Щастя було задоволене, що вибір випав саме на нього.
 
А Здоров’я і Любов помандрували далі. Десь на дев’ятім чи десятім селі знайшло собі притулок і Здоров’я.

— Здоров’я? Добре, що зустрів тебе! — проказав господар, відчиняючи двері. — Заходи! Здоров’я мати — жури не знати! А ти… — зневажливо мовив до Любові. — Любов собі я й за гроші можу купити! — і прогнав геть.
 
Лишилася Любов одна-однісінька, як сирота безпритульна. І ще досить довго блукала світом, поки не забрела в якесь далеке верховинське село, аж геть під полониною. Було воно бідне, але жили в ньому  добрі, чуйні рум’янолиці горяни-верховинці.
 
Любов завернула  у двір найпершої хатини, а господарювали там, як виявилось, молоді господар і господиня.

— Впустіть до хати, не проганяйте проти ночі… — стала проситися Любов.
— А ти хто така? Як забрела сюди?
— Нас три сестри… Дві з нас уже знайшли собі притулок у людей, а мене ніхто не хоче до себе… Прошу вас, не проганяйте хоч ви,  — почала благати. — Я готова день-ніч осявати ваші серця, колисати ваших діточок, що народяться, зігрівати почуттям вірності вашу хату, ваше повсякденне, тільки не проганяйте.

— Не переживай, — заспокоїв гоподар. — Ми притримуємось правила: гостя до хати впусти і чим маєш — пригости, аби й голодом, лише не холодом. І якщо тобі дячиться у нас — залишайся, гостюй, скільки хочеш, — запропонував.
 
А господиня додала:

— Місця у нас вистачить на всіх. Будемо вкупі, по-родинному стріху ділити.
 
І вони пригостили Любов у себе. І не просто пригостили, а по-родинному пригріли. І Любов завдячно сповнила оселю своєю присутністю. Більше того, віддано поселилася в серцях господаря й господині. І вони зажили в ласці, в доброті, у взаєморозумінні.
 
Пройшов якийсь час. Коли ж це біля воріт тої оселі, де поселилася Любов, з’явились Щастя й Здоров’я. Були вони не схожі на себе, на колишніх веселих, безтурботних сестер Любові, а якісь сумні, немічні, обірвані. Вони постукали, чекаючи, поки господар і господиня вийдуть до них.
 
— Прийміть нас до себе… Дозвольте переночувати.
— То мої сестри, — озвалася на це Любов. — Ті самі, про які я казала, що служили в інших людей.
— Чому лише служили? Вас що, прогнали? — поцікавився господар.
— Ні, — гірко зітхнуло Щастя. — Мій ґазда постійно циганив, обманював усіх, давав обіцянки і не виконував. Бувало, що й крав. Я не могло більше миритися, щоб прикривався мною.
 
Здоров’я й собі поскаржилося:

— А мій господар робити лінувався, а з погаром не розлучався. Напивався, бувало, як свиня, а потім валявся під городиною й на мене нарікав. Несила вже було витерпіти.
Господар і господиня на це:

— Хочете до нас — будь ласка, в добрий час!
 
Отак три сестри — Здоров’я, Щастя і Любов — знову зажили разом у щирій взаємоповазі. Щоправда, щастя і Здоров’я признали, що всі вони потрібні в житті людини, та першість все ж належить Любові. Бо збагнули: де в хаті Любов, туди, хай і не відразу, та з часом приходить і Щастя. Так само добре почуває себе й Здоров’я.
 


 
Категорія: Про кохання (і не тільки в День Святого Валентина) | Переглядів: 416 | Додав: Tetjana | Теги: Любов, легенди Закарпаття, щастя