«Не будуть же кликати достойним глупця,

а на обманця не скажуть шляхетний».

                                   Ісая, 32.5

Є  друзі.  А  є  недруги  лукаві.

Останню  крихту  перші  віддадуть,

І  місце  звільнять  на  Говерлі  слави,

І ... Читать дальше »

«Ще не пройшли безжальні коси

По ранніх травах, по мені».

                         Галина Турелик

Ще  не  пройшли  безжальні  коси

Лугами  доленьки  моєї,

Хоч  сумом  сивина  голосить

Й  летять  роки  чимдуж  за  нею.

Щ ... Читать дальше »

Ріка  життя  пливе  все  далі  в  даль,

Навпомацки  прощупуючи  простір,

А  ми  ніяк  не  виплачемо  жаль,

Моя  кохана,  через  стільки  років.

А  ми  ідем,  хоча  пряжистий  град

В  обличчя  б'є,  крізь  довгі  анфілади

І  розпачів,  і  прикрощів,  і  зрад

У  тиху  заві ... Читать дальше »

Ніщо,  на  жаль,  не  вічне  під  зорею:

Змагання  душ  і  торжество  сердець,

і  запах  матіоли,  й  дух  елею

початок  мають.  Мають  і  кінець.

Які  не  були  б  мужні  ми  і  вперті,

та  стрижаніє  нам  ураз  чоло,

коли,  мов  крик,  сумна  подоба  смерті

змахне&nbs ... Читать дальше »

Ще  з  одним  я  прощаюся  роком,

і  прощатися  зовсім  не  жаль.

Він  до  мене  ходив  лжепророком,

піп-розстрига  чи  просто  мужлан.

... Читать дальше »

На  вигинах  пружна,  як  тисовий  лук,

Ти  линеш  із  лісу  до  лагідних  лук,

Пронизуєш  простір,  як  тисовий  спис…

... Читать дальше »

  Гренджа-Донський

Пам’яті  земляка-поета

Ану, скажи,  ану,  посмій!

А  я  скажу,  а  я  посмію.

... Читать дальше »

Буде  серце  довго  ще  ридати

від  тієї  лютої  біди,

коли  впав  неждано  на  Карпати

чорний  рік  великої  води.

... Читать дальше »

Краю  мій  карпатсь ... Читать дальше »

І
По долах, горбах, по верхів'ях
і ріках, що з тихих джерел
напровесні родяться в співах,
чуть гомін карпатських осель.

Крізь простір туманів, крізь дими 
не видно ні сонця, ні зір, 
ні вітру, що лине з долини 
і млу пориває за бір.

Там квітнуть квітки на узбіччях
в завої лиснатих кущів,
а осінню, днями і ніччю,
великі проходять дощі.

І чути дзюрчання потоків 
та шуми лісів навесні, 
що в серце запали глибоко 
селянам, що гинуть в борні.

Нерушені праліси манять,
як вабили предків колись,
а доли застигли в чеканні,
простершись по Тисі униз.

Щороку там родяться діти&nb ... Читать дальше »

Пісню  хоробрим  шуми,  ковило!
Далеч  ячала,  і  сонце  пекло.

Слава  борцям!  Із-за  древнього  пня
Юний  вояк  відбивався  півдня.

Кулі  вояк  дарував  боротьбі.
Ах,  не  лишив,  нерозумний,  собі!

Сумно  в  полон  він  іде,  як  у  тьму.
Серце  жура  розриває  йому.

Тіло  йому  нагаями  деруть,  —
Важко  на  очі  пливе  каламуть.

... Читать дальше »

На  Запоріжжі  зацвіли
Кущі  акацій  кучеряві,
Немов  устали  в  збройній  лаві
Січовиків  яркі  вали.

Хай  кажуть,  битви  відгули,
Спочили  вої  нелукаві,
Відбатувавши  в  тій  батаві
Для  нас  майбутнє — з  ковили!

Та  слава  Січей  надихає —
Козацькі  подвиги  таїть,
Переметнувшись  у  безкрає.

Крізь  дивні  закрути  століть,
Розбивши  млу  в  байдужих  душах,
Зневагу  пише &nb ... Читать дальше »

Над  Україною  навис
Останній  день  Помпеї.
Що  вдіє  щит  і  меч,  і  спис
     Для  неї?

Нової  спраглі  боротьби,
Ми  завжди  відставали.
Горять  поразками  доби
   Аннали.

Померли  в  муках  вогняних
Капиці  й  Корольови.
До  Матері  забракло  в  них
     Любови?

Слізьми  народу  Вороньки
Впиваються  доп'яну.
Де  ж  ви,  нові  січовики?
  &nbs ... Читать дальше »

Збирай,  збирай,  новітній  Самовидцю,
І  все  до  справ  старанно  заведи — 
Про  трус,  арешти  й  допити,  в'язницю.
І  про  негласні,  навісні  суди.

Про  заборону  шанувати  слово
Тараса  гнівного,  що  в  парку  став
Перед  колонами,  які  багрово
Звелись  у  небо — співами  октав!

Про  честь  і  нечесть  на  партійних  зборах,
Таємні  вбивства  і  шпигунський  рух,
Про  перекинчиків,  н ... Читать дальше »

Не  цвітуть  на  вікнах  герані  —  
Сонний  символ  спокійних  буднів.  
Ми  ввесь  час  стоїмо  на  грані  
Невідомих  шляхів  майбутніх.  

І  тому,  що  в  своїм  полоні  
Не  тримають  нас  речі  і  стіни,  
Ні  на  день  в  душі  не  холоне  
Молодече  бажання  чину.  

Що  нам  щастя  солодких  звичок  
У  незмінних  обіймах  дому  —  
Може  завтра &nbs ... Читать дальше »

«Не  треба  слів!  Хай  буде  тільки  діло!  
Його  роби  —  спокійний  і  суворий,  
Не  плутай  душу  у  горіння  тіла,  
Сховай  свій  біль.  Зломи  раптовий  порив.» 

Але  для  мене  —  у  святім  союзі:  
Душа  і  тіло,  щастя  з  гострим  болем.  
Мій  біль  бринить,  зате  коли  сміюся,  
То  сміх  мій  рветься  джерелом  на  волю!  

Не  лічу &nb ... Читать дальше »