Головна » 2014 » Август » 15 » Життя
00:46
Життя
Закарпатська легенда
 
У той час, коли Бог створив світ, ще не було визначено, кому скільки років жити. Не було і того, скільки літ дається на землі звірям, скільки — людям.
 
Додумався Бог у цій справі порядок навести. І дав він знати чоловікові, тварині й птасі, щоб зійшлися на розподіл літ для життя.
 
Зібралися всі, що були покликані, коло Божого шатра. Першим Бог запросив до себе на бесіду чоловіка. І каже йому так:
— Ти у мене наайкраще створіння! Я думаю дати тобі для життя рівно тридцять літ.
Засмутився чоловік:
— Боже, це дуже скупо ти мені даєш! Що я встигну зробити за тридцять літ? Тільки розживуся, а вже помирай!
— Зі мною торгівлі нема! Я тебе покликав не на ярмарок! Дістав ти свої тридцять літ і забирайся! — незадоволений був Господь, що чоловік з ним так розмовляє.
Вийшов чоловік, чекає, що буде з іншими.

Зайшов після чоловіка до Бога віл.

— Даю тобі тридцять літ для життя!
— Ой, Боже милостивий! Не думаєш, що це забагато для мене? Тридцять літ носити ярмо, тягти воза, ходити в плузі! Зніми з мене!
— Дістав ти своє і йди!
Вийшов віл зажурений. Та чоловік тут до нього:

— Скільки тобі дав?
— Тридцять! Для мене багато, а зняти пару літ не хоче.
—  Мовчи! Твої роки від тебе я куплю! Ще й заробиш!
Поторгувалися-потокмилися й чоловік собі купив від вола рівно двадцять літ. Волові залишилося десять, у чоловіка — вже п’ятдесят.
 
Зайшов після вола до Бога пес. Дістав і він свої тридцять. Гавкає пес, сердиться:

— Тридцять мені багато. Дай десять! Тридцять літ гавкати й носити прив’язь на шиї?!
—  Як сказано, так і буде! — відрізав Бог, бо не любив таких, що не погоджувалися з ним на першому слові.
 
Чекає чоловік коло шатра далі. Сподівається ще урвати для себе щось. Вийшов пес, сказав, яке лихо його спіткало, а чоловік недого думав, купив собі й від пса двадцять літ. Тепер уже має сімдесят літ — не трицять!
 
Після пса до Бога зайшла мавпа. Викручується, чекає, що їй Бог присудить. А Бог подивився на неї і відразу:

— І тобі тридцять.
— Як тридцять? Тридцять літ смішити людей? Боже, ти маєш розум?
— Мовчи, сяка-така, я тобі покажу! — гаркнув на мавпу Бог і показав на двері.
 
Чоловік під шатром стоїть, не може дочекатися, коли вийде мавпа. А та покрутилася-покрутилася, думала, що Бог змилостивиться, та й вийшла.

— Тобі скільки? — питає чоловік.
— Тридцять! — каже зі смутком мавпа.
 — Продай мені двадцять!
— Купуй!
 
Вдарили по долонях чоловік із мавпою. Мавпа собі залишила десять літ, чоловікові відпустила двадцять. І так у чоловіка зібралося вже цілих дев’яносто. Ото радий неборак, що поживе-таки на світі.
 
Зайшов до Бога смиренний ворон і став коло дверей. Дивиться Бог на ворона і чомусь так шкода його стало. Думає: цьому дам найбільше. Най живе за всіх!

— Тобі — триста літ!
Почув ворон цю звістку і на радощах:

— Кра-кра, кра-кра, кра-кра…
— Що ти каркаєш? Мало?
— Кра-кра! — крикнув чорний ворон і був за дверима.
 
«Отут я поторгуюся! Куплю відразу сто!» — подумав чоловік. І тільки почав ярмаркувати, як ворон своє: «Кра, кра, кра!». Почув Господь галас і вийшов із шатра.

— Що ти тут, чоловіче, ярмаркуєш? Ану, забирайся звідси так, щоб і духу твого не чути було!
 
Пішов чоловік засмучений, що торг не вдався. Постояв Бог і ще вслід чоловікові кинув:

— Як собі постелив, так і будеш спати!
 
Сказав  тоді Бог і слова додержав. Залишив волові таки десять, собаці — десять, мавпі — десять. Ворон своїх не встиг продати, так йому і триста літ життя.
А чоловік?
Тридцять він здоровий, молодий, красний, дужий! Не має великої жури й не ходить по лікарнях. Оце і є його людські літа. Після них приходять волячі, куплені. Тут чоловік мусить тягнути, як віл. Бо немало лягає на його плечі клопоту — родина, діти, заробіток. І так тягнеться до п’ятдесяти. Після п’ятдесяти до нього приходять сообачі літа: сам він уже не молодий, діти повиростали, та сил у нього нема. Діти мають його за сторожу коло хати. І так він тягне до сімдесят. Після сімох десятків приходять до чоловіка літа мавпячі. Бавиться чоловік з онуками, розум у нього слабкий-слабкий. І так до дев’яноста… А тут уже і літ нема!
 

Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 551 | Додав: Tetjana