Не оминуло нещастя і мене... Я дуже переживала, частіше почало виникати бажання побути на самоті, замкнулася у собі. Страждала сама, а пізніше зрозуміла, що через мене страждають чоловік і діти. Розуміла ситуацію, але нічого не могла зробити із собою.

Та одного дня по телевізору випадково побачила передачу про молодих людей-інвалідів, які без ніг та з купою хвороб раділи життю, самі робили його активним і насиченим позитивними подіями. Мені стало соромно за себе, за свою поведінку... Саме тоді я сказала собі:"Досить!". І з того дня моє життя почало повертатися у нормальне русло. З тих пір кожну подібну ситуацію порівнюю з тим випадком. Залишитися калікою - ось трагедія, ось проблема! А мої неприємності - це справжня дрібниця! У такому порівнянні ховається велика сила, яка допомагає долати труднощі. Ніколи не падайте духом! Не існує нічого такого, з чим би людина не могла впоратися.