На наш край не раз і не два нападали турки і татари. Одного разу вони напали на Хуст. Обступили його з усіх боків і хотіли розбити Хустський замок. Воєвода, що сидів у замку, дав знати до Драгова, аби люди ішли йому на поміч.

Зібралися двадцять силачів із Драгова і десять – із Кричова і пішли визволяти Хуст. Прийшли туди вночі. Турки і татари спали, обгорожені возами. Як увиділи се силачі – та назад у свої села, за смолою. Ще й не зоряло, а они уже вернулися. Вимастили тихо вози смолою і підпалили.

Як вони почали горіти, піднявся ґвалт. Турки з татарами почали тікати, а драгівські і кричевські силачі почали молотити їх кіллям. До ранку вибили всіх.

Воєвода за це тим силачам дав нямешство – звільнив їх і їх рід від служби у війську та від панщини. І бандури (охоронці пана) на них не мали владу.