«Не будуть же кликати достойним глупця,
а на обманця не скажуть шляхетний».
Ісая, 32.5
Є друзі. А є недруги лукаві.
Останню крихту перші віддадуть,
І місце звільнять на Говерлі слави,
І
...
Читать дальше »
|
«Ще не пройшли безжальні коси
По ранніх травах, по мені».
Галина Турелик
Ще не пройшли безжальні коси
Лугами доленьки моєї,
Хоч сумом сивина голосить
Й летять роки чимдуж за нею.
Щ
...
Читать дальше »
|
Ріка життя пливе все далі в даль,
Навпомацки прощупуючи простір,
А ми ніяк не виплачемо жаль,
Моя кохана, через стільки років.
А ми ідем, хоча пряжистий град
В обличчя б'є, крізь довгі анфілади
І розпачів, і прикрощів, і зрад
У тиху заві
...
Читать дальше »
|
Ніщо, на жаль, не вічне під зорею:
Змагання душ і торжество сердець,
і запах матіоли, й дух елею
початок мають. Мають і кінець.
Які не були б мужні ми і вперті,
та стрижаніє нам ураз чоло,
коли, мов крик, сумна подоба смерті
змахне&nbs
...
Читать дальше »
|
Ще з одним я прощаюся роком,
і прощатися зовсім не жаль.
Він до мене ходив лжепророком,
піп-розстрига чи просто мужлан.
...
Читать дальше »
|
На вигинах пружна, як тисовий лук,
Ти линеш із лісу до лагідних лук,
Пронизуєш простір, як тисовий спис…
...
Читать дальше »
|
 Гренджа-Донський
Пам’яті земляка-поета
Ану, скажи, ану, посмій!
А я скажу, а я посмію.
...
Читать дальше »
|
Буде серце довго ще ридати
від тієї лютої біди,
коли впав неждано на Карпати
чорний рік великої води.
...
Читать дальше »
|
І
По долах, горбах, по верхів'ях
і ріках, що з тихих джерел
напровесні родяться в співах,
чуть гомін карпатських осель.
Крізь простір туманів, крізь дими
не видно ні сонця, ні зір,
ні вітру, що лине з долини
і млу пориває за бір.
Там квітнуть квітки на узбіччях
в завої лиснатих кущів,
а осінню, днями і ніччю,
великі проходять дощі.
І чути дзюрчання потоків
та шуми лісів навесні,
що в серце запали глибоко
селянам, що гинуть в борні.
Нерушені праліси манять,
як вабили предків колись,
а доли застигли в чеканні,
простершись по Тисі униз.
Щороку там родяться діти&nb
...
Читать дальше »
|
|
