«Ще не пройшли безжальні коси

По ранніх травах, по мені».

                         Галина Турелик

Ще  не  пройшли  безжальні  коси

Лугами  доленьки  моєї,

Хоч  сумом  сивина  голосить

Й  летять  роки  чимдуж  за  нею.

Ще  не  розвіяв  зимний  вітер

Усю  блакить  в  осіннім  полі,

Хоч  листопад  на  пізні  квіти

Морозом  сипнув  надовкола.

Іще  не  висохла  криниця

Мого  надломленого  серця,

Бо  часто-часто  мрія  сниться —

Така,  немов  гірське  озерце.

Іще  не  раз  надію  вільно

У  тихий  поведу  притулок.

Мій  зруб  життя — то  долі  віно,

Було — й  в  будуччину  гайнуло.

Умию  серце  в  чистих  росах,

Світ  обійму  такий  цікавий,

Доки  пройдуть  безжальні  коси

По  мені  і  по  ранніх  травах.