Головна » 2014 Август 15 » Здоров’я, Щастя і Любов
17:00 Здоров’я, Щастя і Любов |
Якось Здоров’я, Щастя і Любов посперечалися між собою, хто з них старший, необхідніший для людини.
— Я! — твердило щастя. — Хто мене не має — долю проклинає. — Ні, я! — заперечувало Здоров’я. Хай там яке буття, а без мене — не миле життя! — Ні, я! — наполягала Любов. — Де мене ніт — безрадісний світ. Отак сперечалися, відстоюючи кожен своє. Щоб вирішити спір, досудили піти між людей і пересвідчитися, на кого більша потреба буде. Зібралися й пішли по селах. Ходили від оселі до оселі, заходячи майже в кожну хату, просилися в хату пустити й дозволити вкупі з господарями якийсь час пожити. Та їх мало хто впускав у двір, воліючи сприймати як якихось підозрілих пройдисвітів, що прибріхуються допастися до хати, а потім пограбувати. — Ідіть собі, знаємо таких! — проганяли. — Ми вас приймемо, а ви нас обкрадете і втечете! Даремно запевняли: — Ми не такі… Ми з добрих намірів. Пригрієте — не пожалієте. — Ні, ні! — не впускали навіть на поріг. — Ніякого здоров’я, щастя й любові не потребуємо: з нас досить і того, що маємо. І все ж бо в одному селі, коли постукали в двері, господар зрадів, зачувши про щастя. — Щастя? О! Залишайся! — запросив до себе у світлицю. А Здоров’я і Любов прогнав геть, хай шукають собі стріху десь інде. Щастя було задоволене, що вибір випав саме на нього. А Здоров’я і Любов помандрували далі. Десь на дев’ятім чи десятім селі знайшло собі притулок і Здоров’я. — Здоров’я? Добре, що зустрів тебе! — проказав господар, відчиняючи двері. — Заходи! Здоров’я мати — жури не знати! А ти… — зневажливо мовив до Любові. — Любов собі я й за гроші можу купити! — і прогнав геть. Лишилася Любов одна-однісінька, як сирота безпритульна. І ще досить довго блукала світом, поки не забрела в якесь далеке верховинське село, аж геть під полониною. Було воно бідне, але жили в ньому добрі, чуйні рум’янолиці горяни-верховинці. Любов завернула у двір найпершої хатини, а господарювали там, як виявилось, молоді господар і господиня. — Впустіть до хати, не проганяйте проти ночі… — стала проситися Любов. — А ти хто така? Як забрела сюди? — Нас три сестри… Дві з нас уже знайшли собі притулок у людей, а мене ніхто не хоче до себе… Прошу вас, не проганяйте хоч ви, — почала благати. — Я готова день-ніч осявати ваші серця, колисати ваших діточок, що народяться, зігрівати почуттям вірності вашу хату, ваше повсякденне, тільки не проганяйте. — Не переживай, — заспокоїв гоподар. — Ми притримуємось правила: гостя до хати впусти і чим маєш — пригости, аби й голодом, лише не холодом. І якщо тобі дячиться у нас — залишайся, гостюй, скільки хочеш, — запропонував. А господиня додала: — Місця у нас вистачить на всіх. Будемо вкупі, по-родинному стріху ділити. І вони пригостили Любов у себе. І не просто пригостили, а по-родинному пригріли. І Любов завдячно сповнила оселю своєю присутністю. Більше того, віддано поселилася в серцях господаря й господині. І вони зажили в ласці, в доброті, у взаєморозумінні. Пройшов якийсь час. Коли ж це біля воріт тої оселі, де поселилася Любов, з’явились Щастя й Здоров’я. Були вони не схожі на себе, на колишніх веселих, безтурботних сестер Любові, а якісь сумні, немічні, обірвані. Вони постукали, чекаючи, поки господар і господиня вийдуть до них. — Прийміть нас до себе… Дозвольте переночувати. — То мої сестри, — озвалася на це Любов. — Ті самі, про які я казала, що служили в інших людей. — Чому лише служили? Вас що, прогнали? — поцікавився господар. — Ні, — гірко зітхнуло Щастя. — Мій ґазда постійно циганив, обманював усіх, давав обіцянки і не виконував. Бувало, що й крав. Я не могло більше миритися, щоб прикривався мною. Здоров’я й собі поскаржилося: — А мій господар робити лінувався, а з погаром не розлучався. Напивався, бувало, як свиня, а потім валявся під городиною й на мене нарікав. Несила вже було витерпіти. Господар і господиня на це: — Хочете до нас — будь ласка, в добрий час! Отак три сестри — Здоров’я, Щастя і Любов — знову зажили разом у щирій взаємоповазі. Щоправда, щастя і Здоров’я признали, що всі вони потрібні в житті людини, та першість все ж належить Любові. Бо збагнули: де в хаті Любов, туди, хай і не відразу, та з часом приходить і Щастя. Так само добре почуває себе й Здоров’я.  |
| Категорія: Про кохання (і не тільки в День Святого Валентина) | Переглядів: 986 | | |
