Я пишу вірша за віршем, а мій брат плете кошика за кошиком.

На світі багато цвинтарів, а на цвинтарях спочивають не­біжчики.

Є серед них кошикарі, котрі плели кошики, як мій брат, а є й поети, що мережили вірші, як це роблю я.

Є також старі кошики, у які рвуть вишні, і старі вірші, що їх вчать напам’ять школярі.

Написати гарного вірша так само важко, як виплести добрячого кошика.

Ілюзії

У кожного із нас свій спосіб любити бідолашний народ.

Ось ти, наприклад, крокуєш із ним пліч-о-пліч, розповідаєш йому про його злидні, разом ви будуєте краще майбутнє.

А я його лише люблю, і нічого більше.

Ніколи не варто втрачати ілюзій. Вони — життя.