Посилав пан козака з листом, і йому випала дорога через ліс, і він їхав тим лісом, та надибав святого Миколая, що він в’язав лика — єдно добре, а друге кепське. Але святий Миколай показався йому в постаті старого діда. Де той козак, приїхавши близько св. Миколая, і дивиться на тоє і повідає:

—  Що то ви, дідуню, ото робите?

А св. Миколай каже йому:

— А що ж? Ти бачиш добре, що я роблю; лика в’яжу.

— Та я, дідуню, бачу, що ви лика в’яжете, та не знаю, на´що?

— Ото так, козаче! Тії лика, які я в’яжу докупи, то вони свідчать за людськую долю!

— А чого ви в’яжете єдно лико добре, а друге кепське?

— Бо так треба; бо і люди такі на світі: єсть добрії і недобрії, то треба їх так вінчати, щоб були злі з добрими, а добрі зо злими.

— А то для чого?

— Для того, бо як би се звінчали самі злі, то вони би не могли в світі жити, а якби се повінчали добрі, обоє робучії, то вони б з великого добра забули за бога.