Прекрасний Труд! Хто вигадав Прекрасне?

Нелегкий Труд! Хто вигадав Життя?

Най він живе — здоровий і розумний,

Хто вигадав прекрасний Труд — Любов.

Хто небо вигадав і ваші пальці.

Цей дивний світ, що крутиться круг вас.

І сонце в глибині, і крила, й ружі.

Нелегку атрибутику життя.

Цей мудрий Труд. Але вже віра никне.

Я вас люблю, неначе вільний раб.

Вже віра никне, гейби сіль в окропі,

Коли я думаю про крила і про вас.

Коли вигадую здоровий і розумний

Свій труд — Любов, тривожний Труд — Любов,

Буває ж не люблю, схрещу-но руки,

Паду лицем на камінь самоти.

На камінь мілини, на дно мілкої ями.

Лиш ви мене спиняєте — Любов.

Й зневіра, як гадюка, підповзає,

Не ужаливши мойого крила.

І знову сонце в глибині на небі.

Сізіфів Труд — моя Любов до вас.

Я мушу вас любити, аби жити.

І мушу жити, хоч тяжкий це Труд.

Гей, слався, праце, і честуйся, праце!

Любове світла, слава тобі й честь!

Оці слова до вас, моя кохана,

Вони високі, але ви — земна.