Було це в годину вечірнього чаю, перед тим як мали світити лампи. Вілла підносилась над морем; сонце, зайшовши, полишало на небі рожеву дорогу, посипану золотим порохом. Жодної хвилі, жодної зморшки не було на Середземному морі, що полискувало, рівне та безмежне, в останньому промінні дня, неначе величезний лист полірованого металу.
       Вдалечині, праворуч, вимальовувались на поблідлому пурпурі заходу силуети зубчастих гір.
  &nbs ... Читать дальше »