Небилиця
Зустрівся в купе СВ «новий українець» й простий гірник, що повертався додому з мітингу під будинком Верховної Ради, небритий, голодний.
— Звідки ти звалився? — питає зверхньо перший.
— З пекла, — відповідає другий, — з того світу.
Цікаво стало «новому українцю», як там почувають себе його покійні батьки.
— Та ніби-то й непогано, — відповідає гірник. — За хабаря без діла по казанах сидять, а мої покійні батьки і там вкалують — вугілля під їх казани підкладують.
|
Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.
Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.
Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.
Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.
...
Читать дальше »
|
Найбільше в світі хочу миру.
Найбільше в світі хочу миру! Миру!
Дзвінкої тиші, квітів аромат…
І посмішку дитячу щиру-щиру,
Щоб між людьми: любов, краса і лад!
Високе небо ніжне, синьооке,
А десь високо линуть журавлі…
Пшеничне поле, щоб цвіло широке.
І щастя, й радість на святій землі.
А в цілім світі пострілів немає,
Щоб ця війна закінчилась для всіх.
І хай земля вся квітами буяє,
А всюди радість і веселий сміх.
Так хочу миру… Миру і свободи,
Бо це для щастя — просто головне!
Щоб дружніми були усі народи
І хай нас горе й лихо омине.
Я хочу миру!
...
Читать дальше »
|
Де Пекло й Рай
Я за земними мірками живу.
Де Пекло й Рай я поки що не знаю.
Хоч по життю тихесенько пливу,
Та доброту від зла я відрізняю.
Мабуть у Пеклі просто діє зло,
А доброти у ньому не буває.
Хто буде там, тому не повезло,
Бо й п’ятами звідтіль не накиває.
Терпіти мусить за гріхи тяжкі,
Що за життя нагріб у душу грішну.
Тягатиме з гріхами там мішки…
Перебування в нім, таки, невтішне.
А от в Раю, мабуть, завжди весна
Співоча, світла, радісна, пахуча…
І там не знають, що таке війна,
Там вся місцевість гарна і квітуча.
Немає зла, лише любов свята.
Там щирість всюди, доброта і ласка.
І кожен день сміх, радість і свята,
...
Читать дальше »
|
А ци чули те ви, браття,
Про нашоє Закарпаття,
Який красний у нас край,
Аги в книжці справжній рай.
Гори височівуть славно,
Поля зеленівуть,
Подоляночку всі вправно
Танцювати вмівуть.
Мова наша закарпатська
Мила нашому народу —
Від прадіда і до батька
І від роду до роду.
Розвивайся, родний краю,
Нашоє ти Закарпаття,
Від низини і до плаю,
Аби ліпшим іще ст
...
Читать дальше »
|
О, схаменіться, добрі люди,
Творіть добро і скрізь, і всюди,
Адже не хлібом лиш єдиним
Спроможна жити все ж людина.
У душах спокій хай зростає,
А Бог з небес благославляє.
Хай сходить Дух Святий на нас,
Щоб освятить життя в наш час.
Тримаймось заповідей Божих
За хмарних днів й за днів погожих,
Любімо Бога й усіх ближніх —
Й нагородить нас Бог Всевишній.
* * *
...
Читать дальше »
|
Моя ти Срібная земля,
Красуне величава,
Ти — гори, ріки і поля,
Ти виглядаєш, наче пава.
Лелієм ми любов до тебе,
Плекаєм мудрість і красу,
Милуємось на мирне небо
Й на чисту в променях росу.
На світі ти найкращая —
Куточок райський красоти,
Бо твої ми пропащії —
Сини і доньки, я і ти.
Обачні будьте, діти й внуки,
Свій край невтомно бережіть,
Своє коріння і науку
Всіх поколінь, усіх століть.
|
В мені живе душа Карпат,
Що із турянських плаїв родом,
А чиста совість — мій мандат
І перед Богом, і народом…
Мокрянські радість і печаль
Завжди в моїй нуртують крові,
В них мука моя і мій жаль,
Скарби незгасної любові.
|
|