Люблю Отчизну я,
но странною любовью.
М.Лермонтов
У мене дивна.
Не прикрюся, коли я знов
Не догодив вам.
І байдуже, чи мій Дантес
Любов ту визнав.
Вітчизна — це не хтось і десь,
Я — теж Вітчизна.
Не раб нікому й не слуга
На побігеньках,
Я ласки не запоб
...
Читать дальше »
|
У нас нема
зерна неправди за собою.
Т.Шевченко
Коли твій вистражданий злочин —
Твоя окрадена любов,
Тоді нехай в чаду обмов
Ганьблять тебе ганьбою збочень,
Відступництва, і зрад, і змов, —
Той чорний суд тобі ніпочім.
І ти в пусті й холодні очі,
Як в прірву, г
...
Читать дальше »
|
І
Мільйонам душ і рук, що сіяли й орали,
Копали руди і варили сталь,
Не вчені, не політики, не генерали, —
Поет-співець державотворцем став.
Це він своїм полум’яним глаголом,
Пророчим словом запалив серця —
Їх воскресив, як Лазаря-мерця,
А над прадавнім Руси суходолом
Він назву із сімох вогненних літер
Немов нове&nbs
...
Читать дальше »
|
Водограю веселий хлюп
І приручені голуби,
Мовлять очі її: «Люблю!»
І його ніби теж: «Люби…»
Світ довкола спинився, стих —
Полароїду об’єктив
Миттю схопить це щастя їх,
Й буде знімок їм диво з див:
Руки в руки, плече в плече,
Й проти сонця сяє лице —
Усміх уст їхніх і очей.
Їм залишиться диво це.
...
Читать дальше »
|
Я засвітив огонь. Всю нічку
Вікно відчинене було.
Метелик залетів на свічку
І обпалив своє крило.
Вночі світилося віконце,
Він дня шукав, він думав — сонце...
Та краще огненний буран,
Ніж край сичів, мишей летючих,
Пустеля мли і хмар гнітючих.
Світ сонця — вартий крил і ран!
&n
...
Читать дальше »
|
|