03:20 Зима (Іван Нехода) |
Мете зима! Сніжком тривалим Поля засипала, степи, Укрила землю білим покривалом, — Спи, земле, люлі-люлі, спи!
І сплять в пухкім снігу посіви, Ліси заметені, сади... Хай сплять. Нехай їм сняться сни красиві... Синичко, цить, не розбуди!
Мовчить синичок зграйка тиха, Червоногруді снігурі, Лише ворона — баба-бабариха — «Кра, кра!» —
сніг наклика вгорі.
Появиться крізь хмари сонце: «Спиш, земле?» «Сплю». «Ну спи, ну спи...» — Всміхнеться крізь відчинене віконце, Сипне лапатої крупи...
Байдуже гляне в даль
заснулу — Аби
відмітитись лишень, Аби не записалося прогулу, Аби лічився трудодень!
Мороз скував ставки в артілі. — Де ж прати? — лаються баби. Лежать замети, як верблюди білі, Свої ворушачи горби.
У балці — сніг, а поле — голе! Спи, земле, спи! Не спить село: Всі дні вивозять з балки сніг на поле, Щоб більш вологи
там було!
Спи, земле, спи!.. Не сплять лиш люди: У полі ставляться щити, Снігозатримання провадять всюди, — Мети, хурделице, крути!
Й мете метіль, немов по просьбі, Жбурляє сніг у дві руки. — Це добре! — всі
радіють у колгоспі. Не раді тільки двірники:
— Навіщо він? Однак зчищати... — Колгоспи
просять: — Ще коли б! — Качають бабу снігову дівчата: — Як буде сніг, то буде й хліб!
Мете зима! Сніжком тривалим Поля засипала, степи, Всю землю вкрила білим покривалом, — Спи, земле, люлі-люлі, спи!
І спить земля... І тільки трієр Та біля плуга ковалі Нагадують усім: весна — не мрія, Її чекають у селі!
|
Категорія: Життя прожити - не поле перейти... | Переглядів: 626 | | |