Життя прожить – не поле перейти...

А поле те не перейти ніколи.

Через усі і мрії, і світи

прослалося життя безмежне поле.

І кожен день орач ти і сівач.

Щодня свої ти доглядаєш сходи,

щодня збираєш урожай удач,

щодня свої рахуєш недороди.

І в день один – весна і літо там,

і осінь, і хурделиця зимова –

все одночасно сплетено життям,

так подих, з подихом і слово, і до слова.

Йдеш крізь усі і мрії, і світи.

І рік, як мить. І мить – рокам подоба.

Життя прожить, як поле перейти

з турботами і щастям хлібороба.